Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси
Лабораторія фольклористичних досліджень
Філологічний факультет
Львівський національний університет імені Івана Франка

 

 

 

п’яті

Колессівські читання

 

приурочені 115-й річниці
початку звукового документування фольклору в Галичині

 

Львів, 22–23 жовтня 2015 року

   
   

програма читань  резюме доповідей  оргкомітет читань

 

 

 

  програма засідань читань

 

 

 

четвер, 22 жовтня 2015 року

аудиторія 305, Інститут франкознавства, Головний корпус
Львівського національного університету імені Івана Франка, вул. Університетська, 1

 

 

відкриття читань (9.45–10.00)

 

Перше засідання

10.00–10.30  Ірина ДОВГАЛЮК (Львів).

Початки фонографування народної музики в Галичині.

10.30–11.00  Леся ГАРАСИМ (Львів).

І лаборант, і бригадир: академічний дебют Григорія Нудьги
(за архівними матеріалами Інституту мистецтвознавствафольклористики
та етнології імені Максима Рильського)

11.00–11.30  Уляна ПАРУБІЙ (Львів).

Польові дослідження та морально-етичні норми: конфлікт інтересів.

11.30–12.00  Лариса ЛУКАШЕНКО (Львів).

Методологія польової роботи в американській етномузикології.

 

12.00–12.30  Перерва на каву

 

 

Друге засідання

12.30–13.00  Рімантас СЛЮЖІНСКАС (Клайпеда, Литва).

Особистий цифровий архів візуальної антропології та фольклору:
досвід Клайпедського університету.

13.00–13.30  Ліна ДОБРЯНСЬКА (Львів).

Електронний архів Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології
Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка.

13.30–14.00  Юрій РИБАК (Рівне).

Фольклорні матеріали у фондах Кафедри музичного фольклору
Рівненського гуманітарного університету.

 

14.00–15.30  Перерва на обід

 

 

третє засідання

15.30–16.00  Андрій ВОВЧАК (Львів).

Документування фольклорної традиції:
навчально-дослідницький комплекс для університетського вишколу філологів-україністів
(із досвіду Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси
Львівського національного університету імені Івана Франка).

16.00–16.30  Світлана КОНОВАЛОВА (Харків).

Збирацька та архівна діяльність Лабораторії досліджень нематеріальної культурної спадщини
Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва.

16.30–17.00  Людмила АЛІЄВА (Київ).

Фольклорні записи з Хмельниччини у фондах місцевих установ та збирачів 
(кінець ХІХ – початок ХХІ століття).

17.00–17.30  Галина ПШЕНІЧКІНА (Київ).

Фольклорні архіви Черкащини.

 

 

Форум наукових новинок за кавою (18.00–19.30)

 

* * *

 

п’ятниця, 23 жовтня 2015 року

 

 

ЧЕТВЕРТЕ засідання

аудиторія 305, Інститут франкознавства, Головний корпус
Львівського національного університету імені Івана Франка, вул. Університетська, 1

 

10.00–10.30  Олег Коробов (Київ).

Практика аудіовізуального документування фольклорних явищ,
опрацювання та збереження аудіовізуальних фольклорних документів у
Проблемній науково-дослідній лабораторії з вивчення народної музичної творчості
при Національній музичні академії України імені Петра Чайковського.

10.30–11.00  Володимир ПАСІЧНИК (Львів).

Проблема каталогізації у науковій спадщині Володимира Гошовського. 

11.00–11.30  Ірина КЛИМЕНКО (Київ).

Реєстр обрядових ритмотипів українців (РОРУ.xls):
проблеми формалізації мелоаналітичних параметрів.

11.30–11.45  Віра ІБРЯМОВА-СИВОРАКША (Харків).

Репрезентація народнопісенної традиції Слобожанщини як спосіб її збереження
(на прикладі діяльності фольклористичного гурту "Стежка").

 

11.45–14.00  Перерва на обід

 

 

П’яте засідання

аудиторія 312, Конференц-зал Філологічного факультету, Головний корпус
Львівського національного університету імені Івана Франка, вул. Університетська, 1

 

 

14.00–15.30  Оксана КУЗЬМЕНКО (Львів).

Фольклорний покажчик: історія, теорія, практика укладання (майстер-клас)

 

 

Форум. Підсумки Читань (15.30–17.00)

 

 

 

 

 

 

 

  РЕЗЮМЕ ДОПОВІДЕЙ

 

 

Ірина ДОВГАЛЮК
(кандидат мистецтвознавства,
доцент, Кафедра української фольклористики
імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів)

 

ПОЧАТКИ ФОНОГРАФУВАННЯ НАРОДНОЇ МУЗИКИ В ГАЛИЧИНІ

Знайомство галичан з фонографом відбулося майже одразу після його запатентування Томас Альва Едісоном на початку 1878 року. А вже у грудні цього ж року у Львові про новий пристрій можна було не тільки прочитати у часописах, але і побачити завдяки винахіднику, математику й інженеру-електрику Бруно Абданк-Абакановичу, який за кресленнями сконструював у фізичному факультеті Львівської політехніки такий прилад і детально розказав про нього краянам.

Відтак фонограф хоч повільно, однак впевнено почав торувати собі шлях як до домівок звичайних галичан, так і входити у практику дослідників різних наукових зацікавлень. На зламі ХІХ-ХХ століть про доцільність використання фонографа почали говорити й у середовищі галицьких народознавчих товариств. А вже у квітні 1900 року позичивши фонограф перші пробні записи народної музики у двох прильвівських селах зробив Осип Роздольський. Його почин був підтриманий членами Етнографічної комісії НТШ. Тож у наступні роки він продовжив свою фонографічну музично-етнографічну працю.

У ході експедицій, О. Роздольський не лише громадив на воскові валики зразки музичного пісенного й інструментального фольклору, а й намагався виробити засади проведення як фольклористичних експедицій загалом, так і збирацьких фонографічних сеансів зокрема. На уцілілих перших фонограмах збереглися окремі звукові свідчення таких пошуків. Методичними здобутками О. Роздольського сповна скористалися не лише сучасники, але й послідовники.

Врешті, почин О. Роздольського не став одиничним і випадковим. До Першої світової війни у Львові витворилася плеяда збирачів-фонографістів, які у збирацькій роботі використовували звукозаписувальну техніку. Збирачами-рекордистами були зазвичай немузиканти, а фонограф дав їм змогу фіксувати зразки народних мелодій. Серед таких збирачів – Володимир Шухевич, Степан Томашівський, згодом до них приєднався і Євген Форостина. Виняток у цьому переліку склав хіба Філарет Колесса, який у збирацькій роботі поєднував фонозапис мелодій і з їх транскрипційним записом безпосередньо від виконавців. До цієї когорти фонографістів можна зачислити і тих, хто транскрибував народні мелодії з фоноциліндрів – Станіслава Людкевича та Богдана Вахнянина.

Перша світова війна призупинила стрімкий розвиток фонографічного дослідження народної музики у Галичині. І хоч серед рекордистів були різні за фаховим рівнем збирачі, можна стверджувати, що при сприятливих історично-політичних умовах у Галичині могли бути закладені міцні підвалини не лише фахового звукового документування народної музики (що врешті відбулося), але й створення потужного фонограмархіву, тим більше, що перші кроки до цього були зроблені.

 

 

 

Леся Гарасим
(науковий співробітник, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів)

 

І лаборант, і бригадир: академічний дебют Григорія Нудьги
(за архівними матеріалами Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
імені Максима Рильського)

Науковий шлях Григорія Нудьги (1913-1994) – літературознавця, фольклориста – презентований сотнями публікацій, численними антологіями, збірниками та монографіями, кожна з яких мала свою особливу долю, історію, кориговану реаліями непростого для української науки ХХ століття. Григорій Нудьга належить до трагічної когорти дослідників, які, устигнувши вхопити «свіжий ковток національного повітря», у подальшому поставали перед вибором між істиною та її «варіантами».

Перші помітні академічні кроки Григорія Нудьги як фольклориста збігаються із періодом навчання в університеті на філологічному факультеті (Харків-Київ, 1933-1938 роки). Дебютна фольклористична розвідка ще студента-філолога, наукові завдання уже лаборанта у рамках виконання держбюджетної тематики ІМФЕ, згодом керівна участь молодшого наукового співробітника у фольклорних експедиціях на Чернігівщину, на Київщину (1936-1937 роки) – початкові етапи формування «наукового портрета» Григорія Нудьги – дослідника-фольклориста, який свідомо актуалізує питання щодо збереження та фіксації фольклору, наголошуючи водночас на його самобутності.

Дослідження фольклористичної діяльності Григорія Нудьги, окрім опрацювання та аналізу його друкованих джерел, для «відсіву» від «ідеологічної полови» потребує і ретельної роботи з архівними матеріалами, оскільки для сучасної науки надзвичайно цікавими і потрібними є не тільки констатація розкритих невідомих фактів чи явищ, а й відтворення правдивої логіки наукового провадження загалом.

 

 

 

Rimantas SLIUŽINSKAS
(Professor, Doctor of Humanities, Senior Research Fellow at Institute of Musicology, Head of Musical Anthropology section. Faculty of Arts, Klaipėda University, Lithuania)

 

Personal Digital Archive for Visual Anthropology and Folklore:
Klaipėda University Experience

It is important to share the contemporary digital audio-visual archives creating and formatting experience among the folklorists and ethnomusicologists worldwide. Such archives have started their great activities during the period of some last decades, and they are real wellsprings for regional and comparative research works in all the Europe, including Lithuania and Ukraine.

The author of presented here papers will present his own theorethical and practical experience in recording, storing, documenting and preserving tasks of various themes actual digital (audio-video-photo) folk life materials. Two methodological positions from the different point-of-view of Ethnomusicology and Visual Anthropology sciences will be presented and described in details hereby.

We will analyze the possible and actual situations and objects for video and audio folk life recordings. We will present our way of naming actual files, creating of inventory lists and all it use for research works and scientific publications. The problems of copyrights uploading the actual materials on internet, digital technical equipments for such materials storing and preserving, and all other our practical experience points in this field will be discussed as well.

 

 

 

Юрій Рибак
(кандидат мистецтвознавства, доцент,
Кафедра музичного фольклору,
Рівненський гуманітарний університет, Рівне)

 

Фольклорні матеріали у фондах Кафедри музичного фольклору
Рівненського гуманітарного університету
 

Від часу заснування у 1979 році Кафедри музичного фольклору при ній функціонує Лабораторія музичної етнографії, де зберігається основна фахова література та різноманітні методичні матеріали, що використовуються у навчальному процесі. Спеціальний і чи не найцінніший фонд представляють студентські випускні роботи, абсолютна більшість із яких виконані як музично-етнографічні збірники з описом пісенної, рідше інструментальної, культури окремих сіл переважно Західної України. До кожної із таких робіт існує звуковий (інколи й відео) додаток – записи студентів кафедри за ввесь період навчання. У 2015 році нараховується 500 випускних робіт та понад 30 тисяч аудіозразків народної музики. Окремою гордістю кафедри є 10 фольклорних збірок – тиражних видань, виконаних випускниками на основі їхніх бакалаврських робіт.

В останні роки матеріали надходять у цифровому форматі, а записи минулих років поступово оцифровуються. На жаль, увесь час лабораторія функціонує на громадських засадах, що суттєво гальмує її діяльність та позбавляє можливості виходу у широкий світ.

 

 

 

Людмила алієва
(аспірант, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського, Київ)

 

Фольклорні записи з Хмельниччини у фондах місцевих установ та збирачів 
(кінець ХІХ – початок ХХІ століття)

Висвітлено інформацію про фольклорні матеріали, що зберігаються в архівах  державних установ та колекціях провідних збирачів Хмельниччини. Зокрема, подано відомості про Рукописний фонд Подільського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, а також зібрання матеріалів фольклорної практики студентів філологічного факультету Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, на базі якої функціонує відділення.

Описано діяльність Навчально-наукової лабораторії етнології Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету імені Івана Огієнка, спрямовану на фіксацію зразків матеріальної та духовної культури краю. Проаналізовано записи, здійснені співробітниками сектору фольклору та етнографії  відділу народної творчості Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва.

Коротко охарактеризовано доробки хмельницьких дослідниць Світлани Цимбалюк та Ірини Телюх, які накопичуючи матеріали для роботи з фольклорними колективами, здійснили величезний пласт роботи щодо дослідження та збереження традиційної пісенної культури цієї місцевості.

Подано інформацію про дисертаційні дослідження Олени Дудар та Світлани Маховською, джерельною базою для яких послугували фольклорні матеріали з теренів Хмельниччини. Також вміщено дані про кількість зразків, що зберігаються у фондах, географію їх походження та роки запису.

 

 

 

Галина Пшенічкіна
(пошукувач, Кафедра історії української музики та музичної фольклористики, Національна музична академія України імені Петра Чайковського; науковий співробітник, Відділ мистецтвознавства і фольклористики, Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, Київ)

 

Фольклорні архіви Черкащини

У доповіді охарактеризовано стан та особливості деяких архівів міста Черкас та Черкаської області, що містять записи музичного фольклору цього регіону. Мова йтиме про фонди Обласного центру народної творчості, Черкаського музичного училища, а також окремі приватні колекції.

Наразі ми свідомо оминемо увагою архіви поважних науково-дослідних установ (таких як Київська Лабораторія етномузикології при НМАУ та ІМФЕ), адже якість, стан збереження, опрацювання та доступність цих записів є для нас достатньо прогнозованими. Натомість менш відомі архіви Черкащини, матеріали яких переважно неопубліковані та мало опрацьовані, можуть стати для дослідника чи не єдиним джерелом інформації про подекуди вже втрачену традицію, підтвердженням чи спростуванням тих чи інших наукових припущень.

 

 

 

Віра Ібрямова-Сиворакша
(магістрант, Кафедра інтерпретології та аналізу музики, Харківський національний університет
імені Івана Котляревського
, Харків)

 

Репрезентація народнопісенної традиції Слобожанщини як спосіб її збереження
(на прикладі діяльності фольклористичного гурту "Стежка")

Задля розкриття й усвідомлення багатогранної проблематики збереження народнопісенної традиції потрібно розглянути її можливі аспекти:
1) природний вид збереження (відбувається шляхом передачі навичок, знань та майстерності старшого покоління молодшому); 
2) експедиційна діяльність (створення аудіофондів);
3)
опрацювання експедиційних матеріалів, їх транскрибування з подальшим виданням пісенних збірок;
4) діяльність фольклористичних (вторинних) гуртів, метою яких
 є репрезентація згасаючої в природних умовах народнопісенної традиції в умовах сьогодення.

У доповіді останній аспект розглядається детальніше. Серед факторів глибинного вивчення і подальшого відтворення традиційної музичної культури виконавськими гуртами першорядними є: слуховий досвід, здобутий від носіїв традиції; спілкування з народними виконавцями задля розуміння їх відношення до пісенної традиції; опанування пісень з аудіозаписів; намагання усвідомити специфіку звукоутворення та процес звуковидобування у носіїв традиції (виконавський стиль); врахування позамузичних факторів як запоруки дотримання стилю  (комплекс автентичного строю представленої локальної традиції, відповідної атрибутики тощо); реконструкція елементів народного одягу як шлях до розуміння культури побуту.

Означені фактори спроектовано на діяльність фольклористичного гурту "Стежка", що репрезентує народнопісенну традицію Слобожанщини («Стежка» – студентський фольклористичний гурт Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, лауреат Всеукраїнського фестивалю "Червона Рута – 2013" (керівник – Ірина Романюк).

Є всі підстави вважати, що на сьогодні діяльність фольклористичних гуртів є одним із найбільш вірних способів збереження української народнопісенної культури. Очевидно, у наш час постає безліч питань щодо системи репрезентації пісенної традиції, та прагнення молодого покоління зберегти співочість нації в майбутньому дасть ще більше відповідей.

 

 

 

Оксана Кузьменко
(
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, Відділ фольклористики,
Інститут народознавства НАН України, Львів)

 

Фольклорний покажчик: історія, теорія, практика укладання

Фольклорний покажчик – один з найбільш важливих інструментів пошуку, систематизації, класифікації та дослідження фольклорних текстів певних жанрів. Укладання покажчиків різного рівня (сюжетних типів, мотифем (тем, функцій) і мотивів, кодів, ключових слів, інципітів, віршованої ритміки та ін.) має тривалу історію у фольклористиці українській (І. Франко, В. Гнатюк, І. Свенціцький, О. Дей, В. Сокіл, Ю. Цехміструк, Н. Ярмоленко, Л. Єфремова, О. Кузьменко, І. Коваль-Фучило) та зарубіжній (О. Соболєвський, А. Аарне, Л. Андреєв, Е. Бауман, С. Томпсон, В. Пропп, Н. Ручкина, С. Айвазян, Н. Кринична, Ю. Берьозкін, Л. Бараг, Г. Ясон, Ганс-Йорґ Утер та ін.).

Найбільше опрацьовані сюжетно-тематичні покажчики прозових жанрів (казок, переказів, анекдотів, замовлянь), речитативних творів (думи, голосіння). Дискутивним залишається питання вироблення єдиних принципів щодо пісенного фольклору, хоча добрі приклади каталогізації ліро-епічних творів на основі мотивів (колядки) чи сюжетно-тематичного опису (балади) вже є в українській фольклористиці.

Важливим для усіх, хто практично укладає покажчик, є вироблення єдиного принципу членування тексту на структурні складові його змісту, а також вибір метамовного опису мотиву, в основі якого лежить певна семантична універсалія.

На практичному семінарі передбачено розглянути принципи укладання «Покажчика мотифем і мотивів української соціально-побутової лірики». Питання для з’ясування: 1) вибір корпусу джерел; 2) виділення мотифем, мотивів, аломотивів; 3) мова метаопису; 4) нумерація; 5) допоміжні дані пошуку тексту (список скорочень, хронологія запису та ін.).

 

 

 

 

 

 

 

  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ КОЛЕССІВСЬКИХ ЧИТАНЬ

 

Контакти організаційного комітету:

 

 

Василь Івашків

доктор філологічних наук, професор,
завідувач Кафедри української фольклористики
імені академіка Філарета Колесси,
Львівський національний університет імені Івана Франка

e-mail: vasyl_ivashkiv@ukr.net

   

 

Ірина Довгалюк

кандидат мистецтвознавства,
доцент Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси,
Львівський національний університет імені Івана Франка

e-mail: iradovhalyuk@gmail.com

 

   

 

Андрій Вовчак

кандидат філологічних наук,
доцент Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси,
Львівський національний університет імені Івана Франка

e-mail: vovczak@gmail.com

 

 

   

 

Адреса організаційного комітету:

Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси

Львівський національний університет імені Івана Франка
вул. Університетська, 1, аудиторія 345
79000, Львів, Україна
тел.: 032
2394720
e-mail:
folklorelaboratory@gmail.com

   

 

 

© Розробка і підтримка - Андрій Вовчак, 2015
Лабораторія фольклористичних досліджень
Львівський національний університет імені Івана Франка