Головна сторінка НОВИНИ

 

 

 


фольклористична експедиційна практика
 

 

Програма підготовки й проведення фольклористичної експедиційної практики 

Уклали Андрій Вовчак, Ірина Довгалюк. Львів, 2010
 

 

Фольклористична практика займає важливе місце у підготовці фахівців-фольклористів. Саме під час практики студенти роблять перші самостійні кроки на фольклористичній ниві, розкривають для себе специфіку живого фольклорного процесу, вчаться практично застосовувати здобуті теоретичні знання, поступово набувають необхідного для майбутньої професійної діяльності досвіду фольклористично-етнографічної праці у польових умовах.

Згідно з навчальними планами студенти філологічного факультету відділення фольклористики проходять три типи фольклористичної практики: фольклористично-ознайомчу (на першому курсі), фольклористично-діалектологічну (на другому курсі) та фольклористично-етнографічну (на третьому курсі), які проводять у формі експедиційних виїздів у різні регіони України.

Високі вимоги, які сучасна наука ставить до документування фольклорно-етнографічних матеріалів, постійне удосконалення й ускладнення техніки та методики польової експедиційної праці визначають відповідний рівень організації та проведення студентських фольклористичних практик, сягнути якого студентам, особливо початківцям, інколи буває важко і, головно, через брак досвіду реалізації теоретичних положень у польових ситуаціях.

Відповідно, пропонована програма має на меті подати студентові-практикантові конкретні поради щодо його діяльності на усіх етапах фольклористичної практики: передекспедиційному (організаційному), експедиційному (польовому) та післяекспедиційному. Особливу увагу зосереджено на таких важливих науково-методичних питаннях, як техніка збирання, транскрибування та архівне опрацювання фольклорно-етнографічних матеріалів.

Програму уклали доценти кафедри української фольклористики Ірина Довгалюк та Андрій Вовчак.
В основу програми покладено методичні рекомендації: Фольклористична експедиційна практика. Організаційні засади проведення практики, документування й архівування матеріалів: Методичні рекомендації для студентів філологічного факультету спеціальності "фольклористика" / Уклали Андрій Вовчак, Ірина Довгалюк. – Львів: ТеРус, 2005.

 


Передекспедиційний етап
І. Організація фольклористичної експедиційної практики

 

Експедиційний етап
ІІ. Методика польової роботи

 

Післяекспедиційний етап

ІІІ. Упорядкування електронних файлів фольклорно-етнографічних матеріалів

ІV. Транскрибування словесних текстів зібраних фольклорно-етнографічних матеріалів

V. Архівування зібраних фольклорно-етнографічних матеріалів

 

Список рекомендованої літератури
 

 

 

Передекспедиційний етап

 

 

І. Організація фольклористичної експедиційної практики

 

1. Теоретична та практична підготовка до фольклористичної експедиції.

Успішне проведення фольклористичної експедиції залежить від її ретельної підготовки, в яку входить:

1) чітке визначення мети і завдань експедиції;

2) розроблення детального плану її проведення;

3) попереднє ознайомлення з регіоном, куди запланована експедиція: з його історичними, етнографічними, діалектними особливостями; зі специфікою побутування фольклорної традиції, її жанровою системою, виконавською манерою (на основі матеріалів попередніх експедицій чи інших друкованих і архівних фольклорних зібрань, історико-літературних джерел);

4) складання детального цільового питальника відповідно до мети і завдань експедиції;

5) вивчення типових форм документації фольклористичної практики;

6) засвоєння вимог до архівного опрацювання фольклорно-етнографічних матеріалів;

7) освоєння аудіо/відеоапаратури: користування цифровим диктофоном (початок, призупинення і закінчення запису), підключення та оптимальне розміщення зовнішнього мікрофона; освоєння фото- й відеокамери, застосування освітлення під час фотографування та відеозйомки;

8) проведення інсценізованих тренувань типового збирацького сеансу.

 

2. Технічне забезпечення фольклористичної експедиційної практики.

Технічні засоби та матеріали учасника експедиції:

1) кілька кулькових ручок і олівців; лінійка, блокнот "польовий зошит" (бажано із твердою обкладинкою, щоб було зручно писати навіть на коліні), топографічна карта;

2) цифровий диктофон, мікрофон зовнішній (запис рекомендовано робити на зовнішній мікрофон, оскільки внутрішній, як правило, додатково фіксує сторонні шуми), кілька комплектів батарейок або акумулятори і зарядний пристрій, навушники (для контролювання процесу записування і прослуховування записів);

3) фотоапарат, фотоспалах, картка пам’яті / запас плівки, батарейки / акумулятори, зарядний пристрій;

4) відеокамера, освітлювальні пристрої, картка пам’яті / касети, акумулятори, зарядний пристрій;

5) електричний продовжувач, адаптер (перехідник для різних стандартів розеток та вилок електромережі);

5) зручна "польова сумка" на увесь зазначений технічний реманент.

  

3. Індивідуальне приготування учасника фольклористичної експедиції.

1) ретельне вивчення цільового питальника експедиції та визначення на його основі індивідуального завдання учасника експедиції; опрацювання додаткової фольклористично-етнографічної літератури; картографічне вивчення регіону;

2) підбір та приготування особистого побутового спорядження:

– наплічник чи зручна сумка;
– кілька комплектів зручного і скромного на вигляд одягу;
– дощовик, парасоля;
– дві пари легкого і надійного взуття на суху й дощову погоду (гумові чоботи);
– спальний мішок;
– кишеньковий ліхтарик і набір батарейок до нього, кілька свічок і сірники, кілька побутових ламп (60 W);
– мінімальний набір посуду, бажано металевого (миска, горнятко, ніж, ложка, виделка), кип’ятильник, термос;
– предмети особистої гігієни;
– похідна аптечка;
– запас продуктів харчування.

 

4. Передвиїзний збір для перевірки комплектності експедиційної групи.

Перевірити комплектність та справність:

1) посвідчень особи (паспортів, студентських квитків) учасників експедиції, посвідчень про відрядження, інших документів;

2) технічного обладнання (диктофонів, мікрофонів, навушників, батарейок, фотоапаратів, електричних продовжувачів, перехідників тощо);

3) інших підручних засобів (письмового приладдя, топографічної карти тощо);

4) індивідуального спорядження кожного учасника групи.

 

5. Виїзд експедиції у місце обстеження.
 

 

експедиційний етап

 

ІІ. Методика польової роботи

 

1. Початок роботи експедиції.

1) розташування й облаштування експедиційної групи (групове, індивідуальне); забезпечення ночівлею, харчуванням, надійним збереженням речей тощо;

2) усі учасники експедиції розподіляються на кілька робочих підгруп, що можуть складатися з 2-3 осіб, які заздалегідь розподіляють між собою функції опитувача (він проводить опитування респондентів, також може керувати аудіозаписувальним пристроєм, якщо в групі немає окремого техніка), протоколіста (він нотує у "польовому зошиті" перебіг сеансу, фіксує виконані твори, а також ситуативні, позавербальні нюанси, контекстові дані сеансу тощо), техніка (здійснює аудіо і/чи відеозапис, фотографування сеансу);

3) істотним для успіху експедиції є налагодження природних і щирих стосунків з місцевим населенням, встановлення контактів з місцевими органами влади, інтелігенцією (учителями, місцевими краєзнавцями, збирачами-любителями, працівниками закладів культури, священиками), за допомогою яких можна поінформувати громадськість про мету і завдання експедиції;

4) багато важить стиль роботи збирачів, які, щоб менше "збурювати" традиційне середовище і відповідно отримати більшу автентичність фольклорних матеріалів, повинні якомога менше втручатися у природній ритм осередку, не вирізнятися ані мовою, ані поведінкою чи вбранням, і найважливіше – з глибокою повагою ставитися до людей, їхнього традиційного побуту, етичних, естетичних, світоглядних уявлень;

5) ознайомлення й опис населеного пункту, фотографування чи відеозйомка важливих природних, історико-культурних, етнографічних об’єктів, місць, пам’яток (наприклад: яруги, балки; городища, замки, культові споруди, цвинтарі, хати, обороги тощо).

 

2. Пошук респондентів, організація збирацького сеансу.

1) реєстрація рекомендованих середовищем респондентів;

2) виявлення серед них талановитих авторитетних знавців місцевих традицій, активних учасників народних обрядодійств (колядування, весілля та ін.): щоб повніше зібрати фольклорний фонд місцевості, потрібно контактувати й робити записи не лише від старих людей, але й від осіб середнього віку, молоді, дітей, людей різної освіти, фаху, соціального становища (осіб, від яких записують фольклор, у науковій літературі називають респондентами, інформантами, інформаторами, останнє слово може сприйматися у народному середовищі негативно);

3) встановлення живого контакту з респондентами, організація збирацького сеансу (збирацький сеанс – одноразова зустріч збирача, збирачів з респондентом, респондентами, яка характеризується єдністю часу й місця). Часто вдається налагодити розмову з респондентами одразу ж після знайомства (це імпровізований сеанс), іноді доводиться домовлятися про зустріч (спланований, підготований сеанс), однак в обох випадках варто вдатися до таких організаційних заходів: спробувати запросити до співучасті в сеансі інших виконавців (особливо, якщо всі вони зазвичай співають, музикують разом), бажано зібрати для запису невеликий гурт виконавців (до 4 осіб), щоб отримати якомога повнішу та достовірнішу фольклорно-етнографічну інформацію (звісно, за винятком фіксації специфічних жанрів, обрядів, для прикладу, замовлянь, сеансів традиційного лікування тощо).

 

3. Збирацький сеанс.

3.1. Аудіо/відеозапис збирацького сеансу

1) підготувати й оптимально розмістити апаратуру (мікрофони, камеру, освітлювальні прилади), при цьому, якщо потрібно, покращити умови сеансу (за несприятливої для запису погоди – особливо вітряної, дощової – перейти до хати тощо);

2) домовитися про функції (опитувача, техніка, протоколіста) під час сеансу; у випадку використання відеокамери важливо, щоб з нею працював окремий оператор (але обов’язково фаховий фольклорист), тоді опитувач, налагодивши активне спілкування з респондентами, зможе поступово перевести їхню увагу з камери на тему розмови й у такий спосіб досягти відтворення природної комунікативної та виконавської ситуації;

3) на початку кожного сеансу потрібно наговорити на аудіо/відеоносій такі паспортні дані сеансу:
 

номер сеансу

сеанс номер 5

дата проведеного сеансу
і час його початку

7 липня 2004 року,
початок сеансу о 17.20 год.

місцевість, де зроблено запис:
назва села, сільради, району, області

село Ангелівка, сільрада Романівка,
Тернопільського району
Тернопільської області

інформація про респондента:
прізвище, ім’я, по батькові;
рік народження, місце народження; соціальне походження, освіта,
рід занять, фах (цю інформацію можна наговорити на аудіо/відеоносій і наприкінці сеансу)

Респондент: Бойко Катерина Іванівна,
1937 року народження, народилася у селі Романівка Тернопільського району Тернопільської області, з селян, освіта 4 класи, працювала дояркою *

інформація про збирача/збирачів:
ім’я прізвище,

записують Ірина Кметь, Марія Комар

 

* Увага! Якщо інформацію про респондента/респондентів не вдалося отримати і, відповідно, наговорити на носій на початку сеансу, тоді наговорюємо її наприкінці сеансу.

 

5) необхідно здійснювати суцільний запис сеансу, що передбачає не лише повну фіксацію фольклорних творів, але й їх традиційного побутового контексту, функціонування творів у процесі живого спілкування носіїв традиції: необхідно фіксувати на аудіо/відеоносій розмову збирача з респондентом; розмови, суперечки респондентів між собою; відповіді респондента на запитання збирача; особливо коментарі респондентів щодо виконання твору, його змісту, жанрової приналежності, оцінку його естетичної якості, ставлення до твору, вказівки на походження твору в репертуарі виконавця, пояснення незрозумілих діалектних слів, виразів тощо;

6) тактику виявлення репертуару вибираємо відповідно до особистості респондента, його знань, темпераменту, уподобань (загальноприйнято розпочинати з улюблених творів виконавця, які він найкраще знає, а потім перейти до опитування за питальником; виконаний з власної волі респондента репертуар доповнюємо за питальником тощо), загалом порядок фіксації фольклорного репертуару не має принципового значення, важливо – прагнути вичерпно записати репертуар виконавця;

7) фольклорні твори обов’язково записувати на аудіо/відеоносій повністю, якщо записано не увесь твір, обов’язково зазначити причину (з вини записувача чи респондента);

8) важливо записувати всі варіанти твору;

9) пісні записувати тільки зі співу, прозу – з розповіді, але не з надиктовування;

10) твори, які традиційно виконує гурт, бажано і записувати від гурту виконавців (з 2-4 осіб), твори сольного побутування записувати в сольному виконанні;

11) не перебивати респондента під час виконання твору, а також при його коментуванні; усі запитання до тексту, контексту твору ставити лише після його виконання;

12) просити виконавця не квапитися, а виконувати твори для запису в такому темпі, в якому їх співають природно;

13) не поспішати із записом, коли потрібно, давати виконавцеві час і можливість добре пригадати забутий текст чи мелодію;

14) якщо твір призабутий, попросити пригадати, особливо, якщо збирач перебуває на місці і має можливість прийти наступного дня;

15) спільно з респондентом (й іншими присутніми) можна проводити контрольне прослуховування й обговорення щойно записаного; перезапис помилково чи невпевнено виконаних творів (з обов’язковою фіксацією на аудіо/відеоносій усіх попередніх повторів-"репетицій");

16) важливо фіксувати відомості про виконавсько-музичну діяльність респондента, музично-співацькі, загалом фольклорні традиції його родини, про культурне середовище населеного пункту, розповіді респондента про своє життя тощо;

17) потрібно пам’ятати, що неможливо вичерпати увесь фольклорний репертуар респондента чи гурту за один сеанс, це реально лише за кілька зустрічей бажано з певним інтервалом (у кілька днів). Не можна зловживати часом та фізичними можливостями людей, перевтомлені першим тривалим сеансом респонденти особливо старшого віку часто відмовляються зустрітись для продовження записів. Тому потрібно прагнути не надто відривати їх від щоденних справ, домовлятися про наступні зустрічі у зручний для них час;

18) наприкінці сеансу наговорити на аудіо/відеоносій інформацію про респондента/респондентів (якщо її не вдалося наговорити на початку сеансу), а також час закінчення сеансу, наприклад: закінчення сеансу № 5 о 19.00 год.

 

3.2. Паралельна писемна фіксація збирацького сеансу у "польовому зошиті".

У "польовому зошиті", зокрема, обов’язково фіксуємо:

1) паспортні дані збирацького сеансу (як у пункті 3.1.3);

2) список виконаних творів із зазначенням, хто саме їх виконував (якщо не гуртом), і жанру (за визначенням самих респондентів і згідно з науковою класифікацією);

3) словесний текст твору, записаний скорописом;

4) незрозумілі чи нечітко вимовлені слова з поясненнями та коментарями виконавців;

5) невербальні моменти сеансу: спостереження за манерою виконання, артистизмом виконавця;

6) описи чи замальовки супровідних дій, ігор, інструментів, схем танців тощо;

7) схему сеансу (місце розташування учасників сеансу, аудіо/відеозаписувальної техніки тощо).

 

3.3. Інші форми фіксації збирацького сеансу.

1) Фотографування.

Важливо зробити фото:

а) респондентів (портретне, групове),

б) загальне фото збирацького сеансу, місця, де був проведений сеанс;

в) фото обрядових моментів і речей;

г) комунікативних ситуацій;

ґ) побутових реалій;

д) музичних інструментів (обов’язково приставивши до них лінійку);

е) а також виконати фотокопії старих фотографій зазначених реалій.

 

 

4. Узгодження збирацької праці експедиційних підгруп.

У ході експедиції важливо максимально узгоджувати роботу всіх учасників робочих підгруп:

1) обмінюватися інформацією про зібраний польовий матеріал, цікаві знахідки, особливо, якщо окремі учасники чи робочі підгрупи проводять тематичне дослідження;

2) узгоджувати відомості про опитаних респондентів, народнотрадиційне культурне середовище досліджуваних населених пунктів;

3) щодня підбивати підсумки зробленого, аналізувати і за необхідності перевіряти здобуту інформацію, намагаючись з’ясовувати всі проблеми, що виникають у потрактуванні нового матеріалу, тут же, на місці, допоки є можливість звернутися до респондента, за допомогою якого можна зокрема вияснити традиційну позицію у цьому питанні самих носіїв фольклору.

 

 

 

Післяекспедиційний етап

 

 

ІІІ. Упорядкування електронних файлів фольклорно-етнографічних матеріалів

 

Із переходом на електронні формати записування та збереження інформації актуальним вже під час польового дослідження, а згодом при опрацюванні зібраного матеріалу стає питання коректного оперування електронними документами. Розрізняємо первинні електронні документи – електронні файли аудіо та відеозаписів, фотографій, інших графічних ілюстрацій, здобуті під час експедиції, а також вторинні електронні документи – файли транскрипцій сеансів, створені в процесі опрацювання експедиційних матеріалів. Упорядкування електронних документів передбачає низку заходів.

 

1. Створення структурованого каталога й розміщення електронних файлів.

Для упорядкування електронних документів на робочому диску комп’ютера потрібно створити структурований каталог експедиційної групи чи робочої підгрупи за такими категоріями: 1. Папка "експедиція" – для розміщення електронних файлів усіх фольклорно-етнографічних матеріалів усіх робочих підгруп експедиції (створює керівник експедиції на архівному комп’ютері кафедри); 1.1. папка "робоча підгрупа" – папка для розміщення файлів фольклорно-етнографічних матеріалів робочої підгрупи експедиції; 1.1.1. папка "аудіофайли" – для розміщення файлів аудіозаписів фольклорно-етнографічних матеріалів робочої підгрупи; 1.1.2. папка "текстові файли" – для розміщення файлів транскрипцій фольклорно-етнографічних матеріалів робочої підгрупи; 1.1.3. папка "фотофайли" – для розміщення файлів фольклорно-етнографічних фотоматеріалів робочої підгрупи; 1.1.4. папка "відеофайли" – для розміщення файлів відеозаписів фольклорно-етнографічних матеріалів робочої підгрупи.

 

Зміст рубрик (папок)

структурованого каталога

Приклад реального найменування, розміщення й наповнення рубрик (папок) структурованого каталога на робочому диску комп’ютера

1. Папка "експедиція"

□ 12_2008Vovczak

1.1. папка "робоча підгрупа"

□ 12_2008maria

1.1.1. папка "аудіофайли"

файли аудіозаписів збирацьких сеансів

audio_files

12_2008maria_seans1.wma
12_2008maria_seans2.wma
12_2008maria_seans3.wma
.......

1.1.2. папка "текстові файли"

файли текстових транскрипцій збирацьких сеансів

text_files

12_2008maria_seans1.doc
12_2008maria_seans2.doc
12_2008maria_seans3.doc
......

1.1.3. папка "фотофайли" файли фольклорно-етнографічних фотоматеріалів (фотографії, фотокопії та ін.)

foto_files

12_2008maria_seans1_foto1.jpg
12_2008maria_seans1_foto2.jpg
12_2008maria_seans2_foto1.jpg
.......

1.1.4. папка "відеофайли" файли відеозаписів збирацьких сеансів...

video_files

12_2008maria_seans1_video1.mov
12_2008maria_seans1_video2.mov
.......

 

2. Найменування електронних файлів.

Перед найменуванням (фактично перейменуванням) електронних файлів зібраних фольклорно-етнографічних матеріалів необхідно зробити копію цих файлів на окремому диску (напр., DVD-RW). Скопійовані на комп’ютер електронні файли перейменовуємо за допомогою відповідної програми (напр. Explorer чи Total Commander для Microsoft Windows). Усі електронні файли фольклорно-етнографічних матеріалів, які зібрала одна робоча підгрупа експедиції, називаємо за допомогою наскрізного шифру цієї робочої підгрупи і розміщуємо у відповідній папці структурованого каталога;

1) порядок формування шифру (напр.: 12_2008maria): 12 – номер області України, де проходила експедиція (див. перелік адміністративних одиниць України), перед однозначним номером ставимо “0”, напр.: 08; 2008 – рік проведення експедиції; maria – слово з 5-6 латинських літер (напр., прізвища чи імені збирача або довільне, проте важливо узгодити з шифрами інших робочих підгруп експедиції, щоб уникнути повторення);

2) найменування файлів аудіозаписів: ім’я файла аудіозапису складається зі шифру – 12_2008maria, та номера відповідного сеансу, який записаний у цьому файлі – seans1. Ім’я файла записуємо латинськими літерами з розділювачем (нижній дефіс): 12_2008maria_seans1 (у деяких програмах ім’я файла може відображатися також із розширенням, напр.: .wma; розширення файла змінювати не можна). Часто трапляється, що один сеанс може бути записаний у кількох файлах (напр., внаслідок помилкового зупинення запису, розряджання батарей тощо). У такому випадку у назві потрібно вказати (через нижній дефіс) порядковий номер конкретного файла аудозапису: 12_2008maria_seans1_1, 12_2008maria_seans1_2, 12_2008maria_seans1_3.

3) найменування файлів фотографій. Усі фотографії потрібно згрупувати на а) фото, які стосуються певних сеансів (фото респондентів, загалом сеансу, реалій обрядовості, про які йшлося під час сеансу тощо), та б) загальні фото (фото традиційної архітектури, транспорту, побуту). В імені файла фото сеансу вказуємо: шифр – 12_2008maria, номер відповідного сеансу – seans1, порядковий номер фото – foto1. Ім’я файла записуємо латинськими літерами з розділювачем (нижній дефіс): 12_2008maria_seans1_foto1.jpg (у деяких програмах ім’я файла може відображатися також із розширенням, напр.: .jpg; розширення файла змінювати не можна). В імені файла загального фото вказуємо: шифр – 12_2008maria, і порядковий номер фото – foto1. Ім’я файла записуємо латинськими літерами з розділювачем (нижній дефіс): 12_2008maria_foto1.jpg.

4) найменування файлів відеозаписів. ім’я файла відеозапису складається зі шифру – 12_2008maria, номера відповідного сеансу, який записаний у цьому файлі – seans1, номера відеозапису – video1. Ім’я файла записуємо латинськими літерами з розділювачем (нижній дефіс): 12_2008maria_seans1_video1 (в деяких програмах ім’я файла може відображатися також із розширенням, напр.: .mov; розширення файлу змінювати не можна). Якщо один сеанс був записаний у кількох файлах, у назві потрібно вказати порядковий номер кожного файла: 12_2008maria_seans1_video1, 12_2008maria_seans1_video2.

 

3. Робота з файлами текстових транскрипцій передбачає:

1) створення файла: для цього потрібно зактивузівати файл шаблону (seans_shablon.dot);

2) найменування файла: ім’я файла текстової транскрипції складається зі шифру – 12_2008maria, та номера відповідного сеансу, який транксрибовано у цьому файлі, – seans1. Ім’я файла записуємо латинськими літерами з розділювачем (нижній дефіс): 12_2008maria_seans1 (у деяких програмах ім’я файла може відображатися також із розширенням, напр.: .doc для текстового редактора Microsoft Word; розширення файла змінювати не можна). Незалежно від кількості файлів аудіозаписів сеансу транскрипцію сеансу подаємо в одному файлі;

3) розташування файла у відповідній папці структурованого каталога, напр.: D:\12_2008maria\text_files\12_2008maria_seans1.doc;

4) набір транскрипції сеансу.

 

4. Резервне копіювання електронних документів.

Під час роботи з електронними файлами фольклорно-етнографічних матеріалів необхідно періодично здійснювати резервне копіювання накопиченої інформації (напр., на оптичний диск DVD-RW).

 

 

 

ІV. Транскрибування словесних текстів зібраних фольклорно-етнографічних матеріалів

 

1) перш ніж приступити до транскрибування зібраних матеріалів необхідно виготовити робочі копії аудіозаписів збирацьких сеансів (особливо при користуванні магнітофонними касетами). Оригінальний польовий аудіозапис є першим і єдиним, а тому цінним архівним документом, який слід берегти від пошкоджень чи втрат, які можуть статися під час транскрибування (випадкове стирання електронного файлу аудіозапису, стирання чи втрата касети, розрив чи розтягнення стрічки тощо). Усю транскрипційну роботу проводимо тільки з копіями;

2) фольклорно-етнографічні матеріали транскрибуємо за сеансами;

3) транскрибування фольклорно-етнографічних матеріалів виконуємо в комп’ютерній текстовій програмі Microsoft Word, використовуючи відповідний електронний зразок оформлення сеансу (файл шаблону seans_shablon.dot);

4) транскрибуючи словесні тексти фольклорних творів, дотримуємося правила: набране у комп’ютерній текстовій програмі є стенограмою того, що звучить на аудіоносієві;

5) текст пісні, казки, оповідання, прислів’я тощо потрібно передавати так, як він звучав в устах виконавця, без жодних, хоч би найменших змін: без пропусків, перекручень чи перестановки слів, без "редагування" тексту, зберігаючи вигуки, частки, повторювані сполучники тощо:

 

1.

Ой сумная суботонька, сумний день,

Сумовала Мариненька цілий день.

2.

Підібрала білі нішки піт себи:

Ни піду я, Степуненьку, за теби.

3.

Ни піду я, Степуненьку, за теби,

Ой бо нима порадоньку й у теби.

 

6) транскрибуючи описи ігор, обрядів і звичаїв, розмови, коментарі, окрім власне інформаційної складової важливо зберегти характер і колорит розмови, тому потрібно також якомога менше втручатися у текст, не редагувати й олітературювати мову респондентів, не вилучати повторень, вставних слів, реплік, емоційних вигуків, за потребою у квадратних дужках відзначити невербальні моменти (напр.: [сміється], [імітує квокання]);

7) потрібно фіксувати головні діалектні особливості народної вимови у фольклорних творах. Малозрозумілу (незрозумілу) діалектну лексику та граматичні конструкції слід пояснювати відразу ж у підтекстових примітках до твору (не виносячи їх у нижню частину сторінки):

 

1.

Ой, в ліску, в ліску на дубку

Висіла колисойка на шнурку.

2.

В тій колисойці Петруньо,

А коло його татко його.

3.

– Шибай1) меине, татойку, високо,

Неихай я зобачу далеко.

 

1) шибай = підкидай;

 

8) списуючи прозові твори, обов’язково проставляти наголоси у діалектних словах та словах, що називають реалії, предмети традиційної культури; у текстах пісень це робити не обов’язково:

 

Посля́ молоду́ху видуть в комору. Там знимають винка́ і кладуть чипця́. Клали чипця́, ка́ницю і пудви́чку на чипцє́ви назад зав’єзували. Ги́нчако́хту, сподни́цю чи пла́ттє, і соро́чку, все поминяє. На чипе́ць ху́стку, а колись – на́митку. Як вбируть молодую в чипе́ць, то вона тих частує, хто вбирав. Вбрали молодуху, видуть її, спивають...

 

9) списуючи сеанс, який проходив у формі діалогу, текст розмови розміщуємо так, як у драматичних творах. При цьому завжди вказуємо авторів питань, відповідей, реплік, пояснень, зауважень тощо, використовуючи відповідні позначення, напр.: З.: – збирач; З-1).: – перший збирач; Р.: – респондент; Р-1).: – перший респондент; Р-2).: – другий респондент; примітка транскриптора – (Примітка транскр.):

 

З-1).: Ми вас хочемо просити, щоб ви нам розказали, як-то колись давніше, ше за вашої молодості, святкували Андрія.

Р-1).: Так. Були святкування.

З-1).: А як-то святкували?

Р-1).: Його не святкували свє́том. А як в когось був той, йшли хата в хату, був пола́зник, а вечором, ну, ходили люди на вечі́рки, дівки. Сходили на вечірки і та година підійшла, йшли вже сіяти коно́плю в полі, сніг був отак, ми йшли сіяти. Було файно. Ну і там співали, хлопці брали уколо́тні житні, солому там палили, а тепер ті палят

З-1).: Колеса [скати, шини від автомобілів. – Примітка трансрк.].

Р-1).: Колеса, так. Раз в мого батька двадцять уколо́тнів вкрали.

З-2).: А то крали уколотні?

Р-1).: Аякже. То була паша, то так…

 

10) тексти фольклорних творів нумеруємо. Нумерацію подаємо арабськими цифрами з крапкою, які розміщуємо над текстом посередині робочої поверхні сторінки;

11) нумерацію пісенних строф здійснюємо також арабськими цифрами з крапкою, і розміщуємо її зліва від пісенного тексту, напроти першого рядка кожної строфи. Оскільки поділ на строфи зазначаємо цифрами, то відділяти строфи пробілами непотрібно:

1.

1.

Вербовая дощечка,

Ходить по ній Настечка.

2.

На всі боки леліє,

За миленьким жаліє.

3.

Відки вітер повіє,

Звідти милий приїде.

 

12) під час списування пісенних текстів, потрібно звернути особливу увагу на формування їх у рядки та строфи. Головним критерієм визначення рядків і строф є структура вірша (напр.: (4+4+6)2 – структура коломийки); супутнім проявом поділу на рядки є римування; визначальним критерієм пісенної строфи є мелодія (один, два або більше рядків, які покриваються повторюваною мелодією);

13) пісенні рядки починаємо з великої літери, у тексті розставляємо розділові знаки згідно з вимогами пунктуації;

14) часто вживане в українському народному віршуванні повторення другого рядка дворядкової строфи та другої половини чотирирядкової строфи відповідно позначаємо цифрою справа від строфи (строф), які повторюються:

 

1.

Під білою березою,

Там сидить брат із сестрою.

 

2

2.

Брат на дудку виграває,

Сестра хустку вишиває.

 

2

 

1.

Од середи до понеділка

Там гуляє Василева жінка.

 

 

Васильова жінка гуляє,

Бо Василя вдома немає

] 2

 

15) усі рядки, які словесно повторюють якийсь попередній рядок, потрібно виписувати повністю:

 

1.

Ой благослови, Боже

І Пречистая Мати,

2

 

І Пречистая Мати,

Весілля зачинати!

2

 

16) міжстрофові та середстрофові повтори (напр., приспіви, рефрени) виписуємо повністю, без жодних скорочень;

17) якщо якусь частину народнопісенного твору не співають, а лише декламують, проказують, це зазначаємо спеціальною ремаркою:

 

 

А: Христос воскрес!

Б: Воістину воскрес!

А: Чи не виділи-сте де мого Коструба?

Б: Пішов у старости1)

 

1.

Бідна моя головонько,

Нещаслива годинонько!

 

2.

Що я собі наробила,

Що-м Коструба не злюбила!

 

3.

Приїдь, приїдь, Кострубоньку,

Станем рано до шлюбоньку.

 

4.

Рано, рано, поранейку

На білому камінейку.

 

 

А: Христос воскрес!

Б: Воістину воскрес!

А: Чи не виділи-сте де мого Коструба?

Б: Поїхав по квітку1).

 

 

1) Рядки №№ 1-4 та 13-16 декламують, а не співають. – Примітка транскр.

 

18) на місці недоспіваних складів (всередині чи наприкінці рядка) ставимо три крапки:

 

1.

Ой роде, роде, роде богатий,

Перепівайте бидлом рогатим,

2.

Ти, батько, маті, – хоч по ягняті,

Коб міела Маня што в хліев загна

 

19) додаткові склади, які з’явилися внаслідок співацької манери "гакання", беремо у скісні дужки:

 

1.

Ой ішов я че/ге-ге/рез поле, загубив ко/го/сицю,

Тіка/га/ючи від ми/ги/лої че/ге-ге/рез орани/ги/цю.

2.

То/го-го/то мо/го/є закоха/га/нє, то/го-го/то мо/го-го/я сла/га/ва

За сиве/ге-ге/ньким капелюхо/го/м зелене/ге-ге/нька па/га/ва.

 

20) одночасну подачу виконавцями двох варіантів якогось слова (фрагмента) фольклорного твору зазначаємо у верхньому індексі:

 

1.

Ой вінку ж ти мій, вінку,

З зиленогохращастого барвінку.

2

2.

Тримала-м тибе в скрині

На самі сиридині.

2

3.

А типер тибе зрушу,

Заплакатоньки1) мушу.

2

4.

А типер тибе биру,

На головонку кладу.

2

 

1) заплакатоньки = заплакати (пестливе).

 

21) якщо твір виконано неповністю (напр., виконавець забув початок, закінчення чи інший фрагмент твору), це зазначаємо спеціальною ремаркою наприкінці твору:

 

1.

А наш жучок – як пан, як пан,

Купив собі жупан, жупан.

 

Грай жучку, грай, небоже,

Най ти Господь допоможе.

2.

А наш жучок невеличкий

Купив собі черевички.

 

Грай жучку, грай, небоже,

Най ти Господь допоможе.1)

 

1) Виконавець забула початок твору. – Примітка транскр.

 

22) на місці слів, які не вдалося розчути, ставимо знак питання:

 

1.

Ой давно я, давно в батенька була,

Вже тая стежечка терном заросла.

2.

Ой заросла терном ще й ..?..,

Де я походила ще й дівчиною.

 

23) у квадратні дужки беремо те, що додаємо від себе (тобто те, що з різних причин незафіксоване на аудіоносієві, а відтворене з пам’яті чи з нотаток), про що обов’язково зазначаємо у ремарці:

 

1.

[Гей пішла вдова]1), гей пішла вдова косарики наймати,

Ніхто не хоче, ніхто не хоче бідної вдови знати.

 

2

2.

Наймила ж вона, наймила ж вона сто двайціт і чотири,

Щоби скосили, щоби скосили всі гори та й долини.

 

2

 

1) Початкові слова відсутні на аудіоносієві, відтворено із записів у "польовому зошиті". – Примітка транскр.

 

 

 

 

V. Архівування зібраних фольклорно-етнографічних матеріалів

 

1. Упорядкування зібраних фольклорно-етнографічних матеріалів

 

1.1. Систематизація, виповнення паспортної та супровідної документації транскрибованих текстових фольклорно-етнографічних матеріалів:

1) виповнення паспортної та супровідної документації фольклорно-етнографічних матеріалів здійснюємо за сеансами, під час яких вони були записані;

2) паспортну та супровідну інформацію фольклорно-етнографічних матеріалів сеансу занотовуємо у спеціальному документі – так званому "листку збирача", електронний бланк якого знаходиться в одному файлі разом з текстовою транскрипцією сеансу (див. електронний файл шаблону сеансу seans_shablon.dot);

3) правила заповнення листка збирача (далі – ЛЗ) за пунктами:

 

Шифр – (рубрика розташована у колонтитулі й автоматично відображається на всіх сторінках сеансу) у клітинках рубрики латинськими літерами подаємо наскрізний шифр підгрупи, напр.: 12_2008maria; справа вказуємо номер сеансу, напр.: сеанс № 1.

Фонд, Справа № – рубрики не заповнювати.

01. Термін проведення практики – напр.: 1-21 липня 2008 року. Тип експедиції – студентська фольклористична експедиційна практика (зазначаємо академгрупу), студентська фольклористична практика за місцем проживання (вказуємо академгрупу); комплексна фольклористично-етнографічна експедиція, спеціалізована фольклористична експедиція.

11. Порядковий номер сеансу – арабською цифрою позначаємо номер сеансу за порядком його проведення.

12. Дата сеансу – напр.: 7 липня 2008 року.

13. День тижня – зазначаємо повністю: понеділок, вівторок і т.д.

14. Свято/будень – подаємо назву свята, напр.: Івана тощо.

17. Характер і умови сеансу – імпровізований чи спланований, підготовлений (вказати хто підготував, допоміг підготувати); у приміщенні (в хаті, на ґанку) чи під відкритим небом; під час праці, святкування, дозвілля тощо.

18. Присутні слухачі – зазначаємо загальну кількість, їхні категорії (чоловік, діти респондентки, сусіди; місцеві селяни, інтелігенція та ін.).

21. Місце проведення сеансу: тип населеного пункту зазначаємо абревіатурами: х. – хутір, с. – село, сщ. – селище, смт. – селище міського типу, м. – місто.

22. Місцева (давня) назва – подаємо місцеву (давню) назву села. Якщо його було перейменовано, вказуємо час перейменування.

23. Назва частини населеного пункту – зазначаємо спеціальну назву окремих частин населеного пункту (присілка, "кута"), якщо така назва традиційно побутує.

24. Сільрада – подаємо назву сільської (селищної ради), до якої належить населений пункт.

25. 26. Відповідно, назви районного та обласного центрів.

 

Засоби фіксації та зберігання нотуємо окремими пунктами:

Аудіофіксація:

31. Апарат звукозапису – марка диктофона та рік його випуску; Мікрофон – марка мікрофона та рік його випуску; Носій запису – марка, тип носія та рік його випуску; Живл. – тип живлення апарата звукозапису: ЕМ. – від електромережі, АВТ. – автономне (від батарейок, акумуляторів).

32. Якість звукозапису – самокритична оцінка технічного рівня звукозапису (у випадках низького рівня вказати причину).

33. Шифр фонограми – назва файлу (файлів) аудіозапису сеансу.

34. Формат – технічний формат аудіозапису (напр.: цифровий, аналоговий).

Відеофіксація:

35. Шифр відео – назва файлу (файлів) відеозапису сеансу.

36. Формат – технічний формат відеозапису (напр.: цифровий, аналоговий).

Фотофіксація: вказуємо марку, тип фотокамери: аналогова, цифрова фотокамера.

37. Шифр фото – назва файлу (файлів) фото сеансу.

38. Формат – технічний формат фото (напр.: цифровий, аналоговий).

 

41. Дані про респондента (респондентів) нотуємо за пунктами:

– місце народження – тип і назва населеного пункту, району, області;

– соціальне походження – з селян, міщан, ремісників, службовців;

– рід занять, фах – напр., тракторист, продавець, учитель, доярка, у колгоспі та ін.;

– музичний інструмент – зазначаємо музичний інструмент, яким володіє респондент (якщо не володіє жодним, ставимо тире).

51. Зафіксований репертуар респондента (респондентів) нотуємо за пунктами:

номер за порядком;

початок фольклорного твору – початковий рядок тексту пісенного твору; для прозових творів у квадратних дужках подаємо назву за тематикою, напр.: [Виселення в Сибір];

жанр твору – спочатку зазначаємо народне, а потім наукове визначення жанру фольклорного твору;

виконавці – тут під числами 1-2-3-4-5-6 значком "+" вказуємо порядкові номери виконавців твору (згідно з графою 1 рубрики 41);

хронометраж твору – часове розташування початку твору на фонограмі (рубрику не заповнювати).

61. Важливі біографічні дані про респондента (-ів) – подаємо зокрема такі факти: переселення (депортації), участь у війнах, підпіллі, збройних конфліктах, виселення на заслання, на примусові роботи, перебування у тюрмі, виїзди на заробітки, побут в армії, значні події особистого життя (раннє сирітство, наймитування, одруження і переїзд в іншу місцевість) та ін.

62. Характеристика особистості респондента (-ів) – його темперамент, фізичний стан; музикальність, пам’ять, знання музичної грамоти (вивчав у школі, самотужки), голосові дані; культура й особливості мови (літературна, діалектна місцева чи немісцева, "суржик" тощо); ставлення до збирачів.

63. Виконавсько-музична діяльність респондента (-ів) – роль, значення музики у житті респондента: займається любительським ("для себе", "при нагоді") чи професійним виконавством (наприклад, на весіллі, хрестинах, похоронах, толоках, музиках); бере участь у народних професійних, клубних ансамблях, хорах, інших колективах (тривалість, систематичність).

64. Виконавсько-музичні традиції родини респондента (-ів) – від кого навчився співати, грати (від родичів, односельчан, ровесників, знаних авторитетних сільських виконавців); музичні традиції родини: знані виконавці (співаки, музики-інструменталісти) серед родичів.

71. Загальні відомості про культурне середовище, оточення респондента (-ів) – нотуємо культурні осередки та рівень їхньої активності: а) до першої світової війни: церква, школа; товариства "Просвіта", "Січ", "Сокіл", гастролі театрів; б) у міжвоєнні та воєнні часи: клубний, просвітянський фольклоризм, пісенність національно-визвольного руху; в) друга половина ХХ ст.: поява та розповсюдження радіо, платівок, кіно, телебачення; місцева художня самодіяльність: шкільний, церковний хори, хор-ланка, інструментальні, вокально-інструментальні ансамблі (естрадні, народно-традиційні), духові оркестри; театральні постановки тощо.

81. Дані про збирача (-ів) нотуємо за пунктами:

ім’я, прізвище

– освіта – зазначаємо скорочено: с. – середня; студ. – студент; бак. – бакалавр; маг. – магістр; канд. – кандидат наук;

збирацький стаж – зазначаємо у роках або за кількістю експедицій за участю збирача;

функція у сеансі – опитувач, протоколіст, технік.

91. Транскриптор тексту, мелодій – вказуємо ім’я і прізвище транскриптора тексту та/чи мелодій творів сеансу.

92. Дата заповнення ЛЗ – дата заповнення листка збирача і викінчення транскрипції, особистий підпис, ім’я і прізвище відповідального за заповнення.

93. Дата прийняття ЛЗ на зберігання – дата прийняття листка збирача і транскрипції на зберігання, особистий підпис, ім’я і прізвище відповідального за зберігання й архівування матеріалів (не заповнювати).

 

4) важливо взяти собі за тверде правило: заповнювати основну частину ЛЗ (пункти 11-18, 41-71) одразу ж після закінчення сеансу (на чернетках ЛЗ), що буде своєрідним підведенням підсумків зустрічі з виконавцями і водночас дасть змогу при потребі уточнити потрібні відомості на місці. Натомість такі загальні рубрики, як 01, 21-38, 81-93, заповнюють вже під час остаточного опрацювання документації;

5) важливо намагатися заповнити всі рубрики ЛЗ;

6) заповнений ЛЗ разом із транскрибованими фольклорно-етнографічними матеріалами сеансу друкуємо на стандартних аркушах паперу (А4) з обох сторін аркуша;

7) для кожного сеансу оформляємо тонку папку – м’яку обкладинку (складений удвоє аркуш паперу формату А3), куди вкладаємо видрукувані аркуші сеансу (але не зшиваємо);

8) на титульній сторінці кожної тонкої папки у верхньому лівому кутку пишемо відповідний шифр, а по середині сторінки – номер сеансу (наприклад: Сеанс № 1).

 

 

1.2. Систематизація і виповнення паспортної документації зібраних фольклорно-етнографічних фотоматеріалів:

1) електронні файли фольклорно-етнографічних фотоматеріалів потрібно належно найменувати й розмістити у відповідній рубриці (папці) структурованого каталога експедиційних матеріалів робочої підгрупи (див.: розділ ІІІ. 2. п. 3);

2) систематизацію і виповнення паспортної документації фотоматеріалів виконуємо в комп’ютерній програмі електронних таблиць Microsoft Excel, використовуючи відповідний шаблон (див. kataloh_foto_archiv.xls).

 3) опис і систематизацію фотоматеріалів здійснюємо за такими категоріями інформації: а) інципіт фото – назва зафіксованого об’єкта (народна і загальноприйнята, наукова), стислий опис; b) тип фотооб’єкта – жанрове визначення фотографії за основним об’єктом, зафіксованим на ній (напр., архітектура, одяг, транспорт та ін.); паспортні дані фотофіксації: с) категорія населеного пункту (хутір, село, місто та ін.), d) назва населеного пункту, e) сільрада, f) район, g) область; h) країна, i) автор фото; j) дата фото; k) архівний шифр назва електронного файла фото;

4) приклади опису фотоматеріалів за основними типами фотооб’єктів:

 

 

Респондент:

1.

a) Димків Степан Йосипович, респондент сеансу № 1. b) респонденти. c) село. d) Зозулинці. e) Зозулинці. f) Заліщицький. g) Тернопільська. h) Україна. i) Оксана Дуда. j) 2.07.2005. k) 12_2008maria_seans1_foto1

 

Населення:

2.

a) Селяни обідають у полі / Діти у ягодах / Селянка несе верету сіна / Селяни їдуть на фірі. b) населення. c) село. d) Зозулинці. e) Зозулинці. f) Заліщицький. g) Тернопільська. h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 8.07.2005. k) 12_2008maria_foto34

3.

a) Пан села Більська Воля Мечислав Збожек разом з дружиною та матір’ю; фото 1930-х років; зберігається у краєзнавчому музеї школи с. Більська Воля; фотокопія. b) населення. c) село. d) Більська Воля. e) Більська Воля. f) Володимирецький. g) Рівненська. h) Україна. i) Ліля Винницька. j) 12.07.2005. k) 12_2008lilia_foto10

 

Архітектура:

4.

a) Хата Марії Якіб’юк, респондентки сеансу № 3 / Оборіг / Стайня / Церква Покрови Пресвятої Богородиці / Капличка / Дзвіниця / Стара школа, збудована у 1890-х роках. b) архітектура. c) село. d) Устечко. e) Устечко. f) Заліщицький. g) Тернопільська область.

h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 11.07.2005. k) 12_2008maria_ seans3_foto6

 

Ремесла:

5.

а) Лава / Скриня / Лялька; виготовлено у 1930-х роках. b) ремесла. c) село. d) Нирків. e) Нирків. f) Заліщицький. g) Тернопільська. h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 3.07.2005. k) 12_2008maria_foto6

 

Транспорт:

6.

а) Сани / фіра, виготовлено у 1950-х роках; b) транспорт. c) село. d) Нирків. e) Нирків. f) Заліщицький. g) Тернопільська. h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 8.07.2005. k) 12_2008maria_foto12

 

Одяг:

7.

a) Весільний стрій Марії Демидюк. Сеанс № 2 / Недільний стрій / Жіноча сорочка / Фрагмент сорочки / Вишиття / Спідниця / Горботка / Чоботи; виготовила власноруч / вишила мати / виготовив майстер з Яблунева на Гуцульщині у 1950-х роках. b) Одяг. c) село. d) Синьків. e) Синьків. f) Заліщицький. g) Тернопільська. h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 9.07.2005. k) 12_2008maria_ seans2_foto5

 

Обрядовість:

8.

a) Княгиня, молода / Поїзд молодого зупинили на брамі / Дарування / Вертеп / Колядники колядують під вінком / Гаївки біля церкви; відбулося у серпні 1995 року / 7 січня 2005 року / на великодні свята. b) обрядовість. c) село. d) Іване Золоте. e) Іване Золоте. f) Заліщицький. g) Тернопільська область. h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 10.07.2005. k) 12_2008maria_foto20

9.

а) Весільна шишка / Гільце / Коровай / Букет / Корона Ірода / Маска Жида / Вертепна шопка / Звізда; виготовлено у 1980-х роках. b) обрядовість. c) село. d) Устечко. e) Устечко. f) Заліщицький. g) Тернопільська. h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 12.07.2005. k) 12_2008maria_foto23

10.

а) Фото весільне 1923 року, на фото батьки Марії Олексіївни Черчик: Ольга та Олексій Черчики, сеанс № 4; фотокопія. b) обрядовість. c) село. d) Устечко. e) Устечко. f) Заліщицький. g) Тернопільська. h) Україна. i) Мар’яна Калінчук. j) 15.07.2005. k) 12_2008maria_seans4_foto4

 

  

 

 

 

Список рекомендованої літератури

 

 

Основна література

 

1. Бріцина О. Сучасні аспекти методики збирання народної прози // Народна творчість та етнографія. – Київ, 2003. – № 3. – С. 24-34.

2. Бріцина О. Текстологічні аспекти методики фіксації народної прози // Бріцина О. Українська усна традиційна проза: питання текстології та виконавства. – Київ, 2006. – С. 146-180.

3. Глушко М. Методика польового етнографічного дослідження: Навчальний посібник. – Львів, 2008. – 288 с., іл.

4. Луканюк Б. Пам’ятка студента-практиканта і збирача-початківця: Методичні рекомендації для студентів спеціальності 7.020205 "Музичне мистецтво" спеціалізації "Викладач, артист, керівник фольклорного ансамблю". – Рівне: РДГУ, 2001. – 24 с.

5. Луканюк Б. Типові форми музично-етнографічної документації. – Львів, 1981. – 24 с.

6. Методичні принципи і прийоми записування усної словесності для студентів 1-3-х курсів спеціальності "фольклористика" / Уклала Г. Сокіл. – Львів: ЛДУ, 1998. – 30 с.

7. Мишанич М. Архівне опрацювання народновокальних творів: Методичні рекомендації з музично-етнографічної транскрипції. – Львів, 1995. – 20 с.

8. Музично-етнографічна практика: Методичні рекомендації для теоретико-композиторського факультету / Уклав Б. Луканюк. – Київ: МКНЗМК, 1993. – 31 с.

9. Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Л. Орел, К. Міщенко. – Київ: ІСДО, 1995. – 232 с.

10. Танцюра Г. Записки збирача фольклору. – Київ, 1958. – 101 с.

11. Фольклористика: Програма та методичні рекомендації до проведення фольклорної практики студентів філологічного факультету / Уклали Л. Дунаєвська, Л. Шурко. – Київ, 2000. – 40 с.

12. Фольклористична експедиційна практика. Організаційні засади проведення практики, документування й архівування матеріалів: Методичні рекомендації для студентів філологічного факультету спеціальності "фольклористика" / Уклали Андрій Вовчак, Ірина Довгалюк. – Львів: ТеРус, 2005. – 33 с.

13. Фольклорна збирацька практика з курсу "Українська народна музична творчість": Методичні рекомендації / Уклали М. Мишанич, І. Довгалюк. – Київ: РУМК, 1992. – 12 с.

14. Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Уклали Т. Борисюк, І. Денисюк, І. Остапик. – Луцьк, 1986. – 42 с.

 

Додаткова література

 

1. Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музики: Збірник наукових праць / Ред. і упорядн. Б. Луканюк. – Київ, 1989. – 101 с.

2. Балашов Д. Как собирать фольклор (руководство по сбору произведений устного народного творчества). – Москва, 1971.

3. Бачинская Н. Памятка собирателя народных песен. – Москва, 1953.

4. Беляев В. Руководство для обмера народных музыкальных инструментов. – Москва, 1931.

5. Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні: Каталог етнографічних програм (друга половина ХVІІІ-ХХ ст.). – Київ, 1994. – 124 с.

6. Гнатюк В. Українська народна словесність (в справі записів українського етнографічного матеріалу) // Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість. – Київ, 1966. – С. 37-77.

7. Гордійчук М. Як записувати народну музику. – Київ, 1960. – 35 с.

8. Громов Г. Методика полевых этнографических исследований. – Москва, 1967.

9. Данилюк А., Купчинський О. Методичні поради та питальник для збирачів пам’яток етнографії, фольклору і топонімії. – Львів, 1989.

10. Коваль В. Із досвіду проведення фольклорних експедицій // Музичний фольклор в системі навчання та виховання молоді. – Тернопіль, 2000. – С. 85-89.

11. Колесса Ф. Кілька слів про збирання і гармонізування українських народних пісень // Колесса Ф. Музикознавчі праці. – Київ, 1970. – С. 444-455.

12. Круглов Ю. Методические указания по проведению фольклорной практики на филологических факультетах педагогических институтов. – Москва, 1977.

13. Круглов Ю. Фольклорная практика: Пособие для студентов и преподавателей педагогических институтов по спец. № 2101 "Русский язык и литература". – Москва, 1979.

14. Лазутин С. Программа и методические рекомендации по проведению учебной практики по фольклору. – Воронеж, 1979.

15. Луканюк Б. Спеціальні знаки музично-етнографічної транскрипції. – Львів, 1992. – 8 с.

16. Мехнецов Ф. Музыкально-этнографическая практика: Программа для музыкальных вузов по специальностям "композиция", "музыковедение". – Москва, 1982.

17. Мишанич М. Гаївки: Сюжетно-тематичний польовий питальник. – Львів, 1996. – 16 с.

18. Морохин В. Методика собирания фольклора. Учебное пособие для вузов. –Москва, 1990. – 86 с.

19. Правдюк О. Методика записування музичного фольклору. – Київ, 1981. – 55 с.

20. Программа для комплексных фольклорных экспедиций / Отв. ред. В.Гусев. – Москва, 1971.

21. Пропп В. Методическая записка по архивному хранению и систематизации фольклорных материалов. – Вильнюс, 1964.

22. Селиванов Ф. Студенческая фольклорная практика. – Москва, 1982.

23. Сливинський Ю. Техніка нотації народних пісень. – Львів, 1982. – 47 с.

24. Супруненко В. Народознавчий запитальник. – Мелітополь, 1994. – 32 с.

25. Wskazówki zbierania melodyj ludowych // Przegląd muzyczny. – Poznań, 1925. – № 2. – S. 1-9. 

 

 

 

 Попередня сторінка Наступна сторінка

 

© 2005 Розробка та підтримка сайту - Юлія ГУЛЬОВАТА
Розміщення
інформації - Андрій Вовчак