Головна сторінка     НОВИНИ

Загальні відомості

історія факультету
програма розвитку
Університету - 350

Структура факультету

деканат
вчена рада факультету
кафедри
інститути, лабораторії

Наукова робота

конференції
наукові семінари
видання
спеціалізовані вчені ради

Навчальний процес

абітурієнтові
студентові
бакалаврські програми
магістерські програми
навчальні практики

Виховна робота

Студентcьке життя

студентське самоврядування
студентська газета "Ярослов"

Міжнародна літня школа української мови та країнознавства

 

 

Адреса кафедри:

Кафедра української літератури імені акад. Михайла Возняка
Львівський національний університет імені Івана франка
вул. Університетська, 1, ауд.309
79000 Львів. Україна
тел.: 032 296 41 90

Завідувач кафедри: Тарас САЛИГА - доктор філологічних наук, професор

 


 

Історія кафедри та основні напрямки її наукової та навчальної діяльності

Професорсько-викладацький склад кафедри

Богдана Криса – доктор філологічних наук, професор
Валерій КОРНІЙЧУК - доктор філологічних наук, професор
Любомир Сеник – доктор філологічних наук, професор
Володимир Працьовитий – доктор філологічних наук, професор
Тарас Пастухдоктор філологічних наук, доцент
Лариса Бондар – кандидат філологічних наук, професор
Андрій Скоць – кандидат філологічних наук, професор
Роман Крохмальний – кандидат філологічних наук, доцент
Галина Крук – кандидат філологічних наук, доцент
Микола Крупач – кандидат філологічних наук, доцент
Орися Легка – кандидат філологічних наук, доцент
Ореста Мацяк – кандидат філологічних наук, доцент
Володимир Микитюк – кандидат філологічних наук, доцент
Степан Микуш – кандидат філологічних наук, доцент
Богдан Пастух – кандидат філологічних наук, доцент
Андрій Печарський – кандидат філологічних наук, доцент
Дарія Сироїд – кандидат філологічних наук, доцент
Назар Федорак – кандидат філологічних наук, доцент
Ростислав Чопик – кандидат філологічних наук, доцент
Ірина Яремчук – кандидат філологічних наук, доцент

 

Спеціалізації, які забезпечує кафедра

Основні навчальні курси та спецкурси

 

Літературознавчий семінар

Науково-методичний семінар кафедри

Міжнародні зв’язки

 


 

Історія кафедри та основні напрямки її наукової та навчальної діяльності

 

Кафедра бере початок від заснованої 1848 р. у Львівському університеті кафедри руської словесності. Її створення у Львівському університеті в умовах Австро-Угорської імперії дало змогу розгорнути наукову та педагогічну діяльність, яка за вагомістю і масштабами переросла вузькі регіональні рамки й набула загальнонаціонального й міжнародного значення. Навіть в умовах обмеженої, але чинної тодішньої конституції в наукову й навчально-освітню діяльність включилася плеяда українських учених, педагогів, освітніх і культурних діячів, що мало широкий національний і міжнародний резонанс.

Перший завідувач кафедри, Яків Головацький, був призначений на цю посаду рескриптом австрійського цісаря від 12 грудня 1848 р., виголосивши 19 грудня 1848 р. своє інавгураційне слово. Керував кафедрою до 1867 р. Наступним завідувачем був Омелян Огоновський (1867-1894), відомий письменник, науковий та громадський діяч, якому належить чи не перший голос у постановці питання про виклад руською (українською) мовою в Університеті та Уряді. 22 березня 1895 р. зробив спробу посісти місце на кафедрі Іван Франко. Він прочитав габілітаційну лекцію на тему „Поема Т.Шевченка „Наймичка”. Однак австрійський цісар його кандидатури не затвердив. Кафедру зайняв Олександр Колесса. З 1899 по 1939 рр. тут головує Кирило Студинський. Під його „проводом” формувалось ціле покоління (1895-1918) українських науковців: Леонід Білецький, Микола Пушкар, Іван Брик, Михайло Возняк, Ярослав Гординський, Михайло Галущинський, Микола Матіїв-Мельник, Михайло Тершаковець, Юліан Чайківський, Кость Кисілевський та ін. Один із них – Михайло Возняк – 19 жовтня 1939 р. очолив кафедру. Саме він започаткував збірник „Іван Франко. Статті і матеріали”, брав активну участь у підготовці до друку 25-томного видання творів І.Франка. У післявоєнний період на кафедрі працювали Денис Лукіянович, Михайло Рудницький, Семен Шаховський, а завідувачами в різний час були (після смерті академіка М.Возняка 1954 р.) Василь Лесик, Іван Дорошенко, Аркадій Халімончук, Леоніла Міщенко. З 1990 р. кафедру очолює доктор філологічних наук, професор Тарас Салига.

Кафедра української літератури імені акад. М.Возняка дала кадрову основу для створеної в Університеті 1991 р. кафедри української фольклористики імені Ф.Колесси і створеної 2001 р. кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства.

Наукова робота кафедри охоплює дослідження всіх періодів історії української літератури: давнього, першої половини ХІХ ст., другої половини ХІХ ст., кінця ХІХ – початку ХХ ст., 20 – 30 – х рр. ХХ ст., 40 – 50 – х рр. ХХ ст., 60 – 80 – х рр. ХХ ст., сучасного.

Кафедра української літератури імені акад. М.Возняка – провідна франкознавча кафедра в Україні. З 1988 р. на базі кафедри діє Інститут франкознавства (директор – кандидат філологічних наук Лариса Бондар), з 1996 р. – Інститут літературознавчих студій (директор – доктор філологічних наук Любомир Сеник). Крім франкознавчого основними напрямками наукової роботи кафедри є дослідження “білих плям” в українській літературі, методика викладання української літератури в загальноосвітній та високій школах. Кафедра успішно виконує теми на державне замовлення.

Кафедра є провідною установою із захисту кандидатських та докторських дисертацій зі спеціальності 10.01.01 – українська література. Члени кафедри керують аспірантами і консультують докторантів, готують відгуки на кандидатські й докторські дисертації та автореферати дисертацій, виступають опонентами та рецензентами дисертаційних робіт на здобуття вчених ступенів кандидата і доктора філологічних наук, входять до складу спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю 10.01.01 – українська література.

 


 

Спеціалізації, які запезпечує кафедра

 

Кафедра готує бакалаврів, спеціалістів та магістрів зі спеціальності 6.030500, 7.030501, 8.030501 “Українська мова та література”, спеціалізація – „Літературознавство”.

 


 

Основні навчальні курси та спецкурси

 

    Історія давньої української літератури (проф. Криса Б.С.; 87 год.)
    Лекційний курс “Історія давньої української літератури” є першим етапом осягнення історії української літератури. Обсяг курсу від перших перекладних і оригінальних пам’яток до творчості Григорія Сковороди. У курсі наголошується на явищах, які підкреслюють християнський тип літературного мислення і засвідчують духовну цілість літературного процесу. Разом з тим увага зосереджується на розвитку літературних осередків, на співіснуванні програмних моментів з власне літературними. Таким чином, бароковий стиль розглядається як вершинне явище цього етапу розвитку літератури і як національний варіант загальноєвропейського стилю, що підтверджує тотожність української літературної свідомості.

    
Історія української літератури першої половини ХІХ ст. (доц. Бондар Л.П.; 72 год.)
    Програма даного курсу передбачає вивчення усього розмаїття українського літературного процесу першої половини ХІХ ст. у контексті літературного життя Європи. Визначаються складові поняття „нова українська література” та етапи періодизації нової української літератури. Розглядається особливість жанрової моделі в українській літературі першої половини ХІХ ст., концепція людини та характер художнього мислення. Акцентується зв’язок літературного процесу з філософською думкою в Україні, слов’янською та європейською традицією. Наголошується на фольклоризмі як одній із найвизначальніших ознак літератури цього періоду, одному із факторів її оновлення. Простежується функціонування класицизму в українській літературі, визначаються особливості українського класицизму, зокрема його орієнтація на низькі жанри (бурлескно-травестійна поема, комічна опера, байка), його хронологічні рамки, найвидатніші представники. Основоположна роль І.Котляревського як зачинателя нової української літератури (поезії та драматургії). Г.Квітка – фундатор української художньої прози. Вклад у нову українську літературу П.Гулака-Артемовського та Є.Гребінки. Негативний вплив бурлеску й травестії на розвиток української літератури та шляхи його подолання. Типологічна єдність українського романтизму з основними ідейно-художніми позиціями світової романтичної художньої системи. Національні особливості українського романтизму. Український романтизм як явище суверенне, обумовлене національним рухом, сформоване в силовому полі патріотичного піднесення. Участь українських романтиків у боротьбі за національне самовизначення, за утвердження основ художнього відтворення народного життя і національної історії. Хронологічні межі українського романтизму. Основні літературні та політичні гуртки романтичної орієнтації (Харківська школа романтиків, „Руська Трійця”, Кирило-Мефодіївське братство). Жанрово-стильова палітра української романтичної поезії (балада, лірична пісня, елегія, медитація, сонет). Особливості фольклоризму української романтичної поезії. Вклад поетів-романтиків у розширення ідейно-тематичних меж поезії першої половини ХІХ ст., а також у силабо-тонічну систему українського віршування. Найвидатніші представники українського романтизму: Л.Боровиковський, А.Метлинський, М.Костомаров, В.Забіла, М.Петренко,М.Шашкевич, М.Устиянович. „Українська школа” в польській та російській літературах. М.Гоголь – український письменник, що писав російською мовою. Т.Г.Шевченко – геній України, речник національного й соціального визволення українського народу. Завершення в творчості Шевченка процесу становлення нової української літератури і початок нової епохи в її історіі. Багатогранність творчої діяльності Шевченка: поет, прозаїк, драматург, художник. Шевченко в оцінці критики. Шевченко в народній пам’яті. Основні проблеми шевченкознавства, напрями досліджень. Шевченко і сучасність. Образ Шевченка В художній літературі. Світова велич Шевченка.

    
Історія української літератури другої половини ХІХ ст. (доц. Корнійчук В.С.; 68 год.)
    Наступники Тараса Шевченка в поезії 50–60-х років: проблема традиції та епігонства.
    Л.Глібов як лірик, байкар, дитячий письменник. Лірика, поеми, співомовки та переклади С.Руданського. Різноманітність діяльності П.Куліша. „Жовнірська” тематика, романтизовані образи, патріотичні мотиви поезій Ю.Федьковича
    Проза 50 – 60-х років. Нові риси оповідання, поглиблення психологічного аналізу в прозі Марка Вовчка. Творча еволюція П.Куліша-прозаїка від етнографічних нарисів до ідилічних оповідань та від романтично-пригодницького роману в стилі Вальтера Скотта до соціально-історичного роману –хроніки („Чорна рада”). Заслуги А.Свидницького в розвитку української прози, традиції і новаторство в змісті і формі прозових творів. “Українські оповідання” О.Стороженка, фольклорна основа гумористичних новел, повість “Марко Проклятий”. Повісті та оповідання Ю.Федьковича, народнопоетична основа стилю розповіді.
    Драматургія. Несприятливі умови для розвитку драматургії у 50-ті роки. Деяке пожвавлення театрального руху в кінці 50-х – на початку 60-х рр. Поява нових драматичних творів. Опера „Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського: народно-патріотична тема, „синтетичність” жанру, побутова (образ Івана Карася та Одарки) і лірична (образи Андрія та Оксани) сюжетні лінії. Водевіль Л.Глібова „До мирового”: популярність сюжету, вдалі комічні ситуації та образи. Початок нового театру і драматургії в Галичині: „Комедія зі співами” І.Гушалевича „Підгоряни”, переробка І.Наумовича „Гриць Мазниця” з комедії Мольєра. Початки драматургії на Закарпатті: п’єса О.Духновича „Добродетель, превышает богатство”, комедія „Головний тарабанщик”.
    Поезія 70-90-х років. Традиції Т.Шевченка і новаторство в поезії Старицького, подолання епігонства. Поезія Я.Щоголева, Б.Грінченка, П.Грабовського. Перекладацька діяльність І.Манжури.
    Проза 70-90-х років. І.Нечуй-Левицький. Панас Мирний. Б.Грінченко.
    Драматургія. Український театр корифеїв (М.Кропивницький, І.Карпенко-Карий, М.Старицький). Театральне життя в Галичині.
    І.Франко – геній універсальності. Життєвий і творчий шлях. Філософські та естетичні погляди. Наступник і продовжувач поглядів Т.Шевченка, світової літературної традиції. Новаторство І.Франка, його внесок у поезію, прозу, драматургію, літературну критику, перекладацтво. Поезія І. Франка. Збірка „З вершин і низин” – найбільше досягнення української поезії від часу Шевченкового „Кобзаря”. Збірка „Зів’яле листя” – шедевр інтимної лірики І.Франка. Поеми, їх широка тематика і проблематика, жанрова різноманітність. Мала проза І.Франка: робітнича тематика, твори з життя селянства, оповідання про школу і дітей, високі зразки модерністичної новели. Повісті та романи І.Франка, їх новаторство та місце в тогочасній європейській літературі. Драматургія І.Франка. Психологічна драма „Украдене щастя”: трансформація фольклорних джерел, багатоплановість конфлікту, композиція, філософське трактування мотиву „украденого щастя”. Загальна характеристика інших п’єс І.Франка. Значення І.Франка в українській літературі ХІХ ст. І.Франко і сучасність. Світове значення творчості. Вшанування пам’яті.

    
Історія української літератури 20-30-х років ХХ ст. (проф. Салига Т.Ю.; 68 год.)
    Загальна характеристика літературного процесу 1920-1930-х років. Поезія українських січових стрільців, світогляд і стиль авторів-січовиків (С.Чарнецький, Л.Лепкий, Ю.Шкрумеляк, В.Вишиваний, О.Бабій, В.Бобинський). Поезія перших пореволюційних років: творчість В.Чумака та В.Еллана-Блакитного. Літературна дискусія 1925-1928 рр. М.Хвильовий та його роль у початку і розгортанні дискусії. Етапи розгортання дискусії. Поетичне угрупування неокласиків та його роль у розвитку української літератури (М.Зеров, П.Филипович, М.Драй-Хмара, Ю.Клен, М.Рильський). П.Тичина та його збірка „Сонячні кларнети”. П.Тичина і оцінки його творчості. Поети „Празької школи” (Є.Маланюк, Ю.Дараган, О.Стефанович, О.Лятуринська, О.Теліга). Різноманіття поетичних шкіл, напрямів у літературі 1920-1930-х років. Творчість М.Куліша: новаторські пошуки драматурга. Драматургія Я.Мамонтова та І.Дніпровського. Проза 1920-1930-х років: головні тенденції розвитку, стильова різноманітність, розвиток жанрів, традиційне і нове, найвидатнівші прозаїки. Особливості індивідуального стилю М.Хвильового. Новелістика Г.Косинки. Мала і велика проза В.Підмогильного. Огляд прози О.Слісаренка, М.Івченка, І.Сенченка. В.Винниченко, „Сонячна машина”.

    
Історія української літератури 40-50-х років ХХ ст. (доц. Працьовитий В.С.; 72 год.)
    Поезія 1940-1950-х рр., воєнна і повоєнна. Збагачення виражального арсеналу лірики, її нові якості. Всенародний розголос „Клятви” М.Бажана, „За все відплатимо” П.Тичини, „За рідну землю”, „Україні”, „Слова про рідну матір” М.Рильського, „Ми переможемо”, збірки „Червоним воїнам”, поезії "Любіть Україну" (1944) В.Сосюри, циклу „Україно моя” А.Малишка, „Я зростав на цій непокірній землі” Л.Первомайського. Конкретно-реалістичне осмислення дійсності з метою філософського узагальнення того, що відбувалося: поема "Похорон друга" (1942) П.Тичини, "Жага" (1942) М.Рильського, "Данило Галицький" (1942) М.Бажана, "Полонянка" (1942) А.Малишка, В.Сосюри "Мій син" (1942 – 1944), В.Швеця "Толька" (1945), "Попіл імперій" Ю.Клена. Поезія вояків УПА, учасників руху опору (Юрій Липа, Марко Боєслав, Петро Гетьманець, Павло Євтушенко, Іван Хміль; Олена Теліга, Олег Ольжич). Заснування восени 1945 року Мистецького українського руху (МУРу), який об'єднав письменників, котрі опинилися на еміграції (У.Самчук, В.Петров, І.Костецький, Ю.Косач, І.Багряний, В.Барка, Т.Осьмачка, Катря Гриневичева, Ю.Клен, О.Лятуринська, Є.Маланюк, М.Орест, С.Гординський, Ю.Шевельов, Б.Кравців, І.Кошелівець, Л.Полтава та ін.). Творчість П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри, М.Бажана, А.Малишка у післявоєнний період.
    Прозові книги другої половини 1941-го року: "Кров за кров" Д.Бедзика, "Народ воює" Ю.Смолича, "Давній ворог" В.Влодка, "Кров кличе" О.Десняка, "Віч-на-віч" І.Сенченка, "Скажені вовки" Ю.Шовкопляса, "Розплата" А.Шияна. Новели Ю.Яновського у збірці "Земля батьків". Романтично-експресивні оповідання "Ніч перед боєм", "Стій, смерть, зупинись!", "Відступник", "На колючому дроті" (1942), "Мати" (1945) О.Довженка, "Україна в огні" (1943, опублікована в 1966). Усмішки Остапа Вишні. Розвиток традиції роману-епопеї у 1940-х та першій половині 1950-х років: "широкоформатні" романи М.Стельмаха "Велика рідня", О.Гончара "Таврія", "Прапороносці", А.Головка "Артем Гармаш", Ю.Смолича "Світанок над морем", П.Козланюка "Юрко Крук". Збагачення прози у другій половині 1950-х років: воєнні повісті "Дума про невмирущого" (1957) П.Загребельного, "Син капітана" (1958) А.Дімарова, "Єдина" (1959) Ю.Збанацького, "Гарячі руки" (1960) В.Козаченка, "Його прізвище невідоме" (1958) П.Автомонова, "Незакінчений політ" (1958) А.Хорунжого. Лірико-психологічна проза тогочасних дебютантів-новелістів: "Чайки летять на схід" (1955) І.Чендея, "З пісень життя" (1957) В.Бабика, "Червона скеля" (1958) П.Гуренка, "Прут несе кригу" (1958) Р.Іваничука.
    Драматургія. "Фронт" О.Корнійчука – єдина п’єса української драматургії часів другої світової війни. Драматична поема І.Кочерги "Ярослав Мудрий" (1944). Виробничі п'єси, драми і колізії, "повнометражні" й одноактівки повоєнного десятиліття: "Весна" (1950) М.Зарудного, "Комсомольська лінія" (1951) Є.Кравченка, "Завтра вранці" (1951) О.Ільченка та ін. Корпус п'єс, які з'явились у другій половині 40-х – на початку 50-х років: "Марія" О.Левади та "Остання зустріч" В.Собка, "Капітан Коршун" і "Золоте листя" Л.Дмитерка, "Шляхи людські" й "Золота брама" та ін.

    
Сучасна українська література (доц. Чопик Р.Б.; 90 год.)
    Курс виводиться з ренесансного імпульсу шістдесятництва (вступна лекція присвячена характеристиці головних рис їх покоління та епохи „відлиги”). Далі – творчі сильветки поетів (В.Симоненка, І.Драча, Ліни Костенко, Д.Павличка, М.Вінграновського, Б.Олійника), прозаїків (О.Гончара, Григора Тютюнника, Валерія Шевчука, Р.Іваничука, Р.Федоріва, П.Загребельного). Останні розглядаються також в контексті „химерної прози” (В.Земляк, В.Шевчук, О.Ільченко) та історичної романістики (П.Загребельний, Р.Іваничук, Р.Федорів). Постаті В.Стуса відведено окрему лекцію, що водночас відкриває контекст літератури в’язнів сумління (подружжя Калинців, В.Чорновіл, М.Осадчий та ін.). Далі окремими темами: львівський літературний андеграунд 70-х рр., коло „Скрині” (Г.Чубай, О.Лишега, М.Рябчук); постшістдесятники з „київської школи” (М.Воробйов, В.Голобородько, В.Кордун, В.Рубан), окремо кілька теплих слів про Л.Кисельова; „нью-йоркська група” (Ю.Тарнавський, Б.Рубчак, Б.Бойчук). Спеціальна лекція про літературу доби перебудови, після чого – творчі портрети поетів-„вісімдесятників” (В.Герасим’юк, І.Римарук, І.Малкрвич, П.Мідянка, О.Забужко), прозаїків-„вісімдесятників” (Ю.Винничук, В.Медвідь, Є.Пашковський, О.Ульяненко, знову ж Оксана Забужко). Літературні угруповання кінця 80-х – початку 90-х років („Бу-Ба-Бу”: Ю.Андрухович, В.Неборак, О.Ірванець; „Пропала грамота”: Ю.Позаяк, С.Либонь, В.Недоступ; „Нова дегенерація”: С.Процюк, І.Андрусяк, І.Ципердюк; „Лу-Го-Сад”: І.Лучук, Н.Гончар, І.Садловський та ін.). Цех „дев’ятдесятників” (С.Жадан, Р.Скиба, Ю.Бедрик, Мар’яна Савка та Маріанна Кіяновська, Олена Галета, Галина Крук, Назар Федорак та ін.), „станіславівський феномен” (Ю.Андрухович, Т.Прохасько, Ю.Іздрик та ін.) і Любко Дереш, котрого його ровесники читають особливо охоче. Завершую курс оглядом актуальних антологій та колективних збірників („Молоде вино”, „Тексти”, „Іменник”), часописів („Сучасність”, „Дзвін”, „Четвер”).

    
Актуальні проблеми української літератури (проф. Іваничук Р.І.; 36 год.)
    Література і політика. Література як засіб боротьби з окупаційним режимом. Три групи письменників в українській літературі підсовєтського періоду: апологети більшовицької системи, конформісти і непримиренці. Особливості галицького літературно-національного відродження . Розгром літератури на Великій Україні й літературний процес в Галичині 1920-1930-х років. Стан літературного процесу під час совєтської і німецької окупацій 1939-1944 років. Феномен П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри, О.Довженка. Попередники «шістдесятників» (творчість Д.Павличка, І.Чендея, Р.Федоріва, Б.Харчука, В.Лучука, Г.Тютюнника, В.Земляка). «Шістдесятники». «Хрущовська відлига» й літературна революція в Україні. Творчість І.Драча, М.Вінграновського, І.Дзюби, В.Симоненка, Л.Костенко. Львівські гастролі «шістдесятників». Позитивні метаморфози старших письменників під впливом «шістдесятників», особливо – А.Малишка та М.Бажана. Теорія «меча і мислі». Зрадники, кати і блазні в історичному романі (беруться до уваги твори М.Гоголя «Тарас Бульба», І.Франка «Похорон», Л.Андрєєва «Юда Іскаріот», П.Меріме «Матео Фальконе» і мої романи «Мальви», «Орда», «Ренегат»). Письменники і перший український парламент. Нові когорти українських письменників після «шістдесятників». Реалізм і модернізм у творах письменників молодшого покоління. Сучасний авангардизм. Наймолодше покоління поетів і прозаїків. Питання масового й елітарного мистецтва. Релігія й національне відродження, біблійна тема в українській літературі. Література діаспори.

    
Методика викладання української літератури в школі (доц. Скоць А.І.; 54 год.)
    
Лекційний курс. Методика викладання літератури як наукова дисципліна. Предмет і завдання методики викладання літератури. Література в школі як навчальний предмет. Шляхи розвитку української методики літератури. Зміст і структура шкільного курсу української літератури. Урок як основна форма навчально-виховного процесу. Вступні заняття до вивчення художнього твору. Читання і засвоєння художнього тексту. Аналіз художнього твору. Вивчення образів художнього твору. Вивчення композиції художнього твору. Вивчення мови художнього твору. Особливості вивчення творів різних літературних родів і жанрів. Вивчення біографії письменника. Вивчення елементів теорії літератури. Система письмових робіт з літератури в школі. Особливості вивчення фольклорних творів у школі. Факультативні заняття з літератури в школі. Позакласна і позашкільна робота з літератури в школі.
    
Практичні заняття. Методичні погляди І.Франка на викладання української літератури в школі. Аналіз шкільних програм і підручників з української літератури для 5 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Методика вивчення окремих творів з української літератури в середній школі.

    
Методика викладання української літератури у вищій школі (доц. Микитюк В.І.; 36 год.)
    Історія методики викладання літератури; літературознавство у середній та вищій школі; теорія методики викладання літератури (парадигми і технології викладання); практична методика – моделі викладання; мета вивчення української літератури у вищій школі; особливості програм та їхня структура у середній та вищій школі. Погляди Івана Франка на вивчення української літератури. Франкова критика становища вчителя у школі, особистість вчителя. І.Франко про недосконалість шкільних програм та підручників, безсистемність шкільної освіти. Класифікація та оцінка методів навчання літератури. Основні форми подання навчального матеріалу у середній і вищій школі. Лекція, її різновиди, завдання, переваги і недоліки. Організація лекційних занять. Методика і техніка читання лекцій. Семінарські і практичні заняття у вищій школі, види їх проведення. Дискусія як основний засіб вироблення критичного мислення у студентів. Інтелектуальний аспект навчання, вироблення уміння доводити правоту власної точки зору, потреба стимулювання аудиторії до формування свого, оригінального погляду на питання; можливість відстоювати свою думку у дискусії з іншими; здатність критично сприймати літературний текст, кидати виклик стереотипам, виробляти аргументацію своєї позиції. Вироблення колективних висновків полеміки. Принципи проблемності у викладанні української літератури. Зіставлення з репродуктивним принципом засвоєння інформації. Власне мислення, пошук знання, емоційна пам’ять, спонукання до пошуку, дослідження логічних зв’язків між літературним фактажем і життєвим досвідом, кредо учня, пошук багатьох виходів, розв’язування студентами практичних та теоретичних проблем. Структуральне засвоєння нових знань. Можливість широкого фронтального чи групового обговорення літературної інформації, змога об’єктивного та оперативного контролю рівня знань, безпосередньої корекції та виміру опанування знаннями та методологією навчання своїх підопічних. Дидактичний та загально-гуманітарний масштаб ментора. Чи і як література виховує? Місце виховного аспекту у вивченні художньої творчості. Системи контролю та оцінки знань у вищій школі. Основні принципи, методи і форми, види перевірки навчальної роботи студентів, критерії та норми, рейтингова система. Організація та контроль самостійної роботи студентів. Тестування та його різновиди. Тести навчальних досягнень, діагностичне та конкурсне тестування. Тестова наукова діагностика, яку здійснюють спеціалізовані науково-дослідні інституції. Місце тестування у його різноманітних формах у системі перевірки та виміру учнівських та студентських навчальних результатів. Диференційоване використання форм і методів перевірки знань.

    
Поетика українського бароко (проф. Криса Б.С.; 36 год.)
    У курсі передбачено розкрити джерела барокової поетики, динамічне співвідношення філософських і художніх ідей, виробити розуміння органічності й тотожності бароко в загальній перспективі розвитку української літератури. У зв’язку з цим проводиться аналіз основних барокових мотивів, образів, мистецтва укладення книг, співіснування прозового і віршованого текстів, топіки тощо. Акцентується увага на характері барокової інтертекстуальності, на багатомовності барокового тексту. З цього погляду вивчається творчість окремих авторів.

    
Літературні групи та угрупування міжвоєнного періоду (доц. Легка О.С.; 36 год.)
    Програма даного курсу передбачає комплексне вивчення усього розмаїття літературних угрупувань періоду міжвоєння. При цьому звертається увага на смислове наповнення термінів „літературна група”, „літературне об’єднання”, „літературна школа” задля чіткого розмежування понять, що позначають письменницькі спільноти різних ступенів організації. Курс розглядає проблему історичного формування літературних груп на Україні – від давніх часів до сьогодення. У рамках курсу з’ясовуються причини і наслідки (літературознавчого і суспільно-політичного характеру) утворення осередків, організацій в Радянській Україні, на еміграції, а також на західноукраїнських землях. Це супроводжується необхідністю укладання своєрідної класифікації: групи радянофільської, націоналістичної, католицької і суто мистецької (як неокласики) орієнтації. Основоположні риси естетичних платформ угрупувань визначаються шляхом аналізу творчості окремих письменників.

    
Специфіка аналізу барокового тексту (проф. Криса Б.С.; 36 год.)
    Спецкурс базується на розумінні творів давньої літератури як певної історичної тяглості; деталізує стильові характеристики; заторкує зв'язок світоглядних аспектів (категорії часу, простору, добра, зла) із суто літературними (композиція, образність, дидактичність, проблематика); розглядає українське бароко як національний варіант загальноєвропейського стилю.

    
Література Руси Х – ХІІІ ст. та „Слово о полку Ігоревім” (проф. Калинець І.О.; 70 год.)
    Спецкурс поглиблює вивчення літописної спадщини княжої Руси, акцентуючи на значенні християнства для розвитку державности і світоглядних позицій мислителів і митців того часу; вивчає загальноєвропейські тенденції ХІ-ХІІст. у розвитку поетики і розглядає на цьому фоні розвиток поетичного мистецтва в Русі, зокрема „Слово о полку Ігоревім”.

    
Український історичний роман (проф. Іваничук Р.І.; 70 год.)
    У спецкурсі прослідковується історія жанру й аналізуються найпопулярніші історичні українські романи в розкритті теми: 1. Київська Русь – Україна в історичному романі. 2. Литва – Русь в історичному романі. 3. Козаччина в історичному романі, зокрема укр. бароко, Хмельниччина, часи Мазепи і Калнишевського. Розробляються підтеми: а) володар і співець; б) зрадники, блазні, пристосуванці; в) теорія „меча і мислі”. Концепція спецкурсу: роль історичного роману в утвердженні національно-державної ідеї.

    
Шевченко в національній школі (доц. Скоць А.І.; 36 год.)
    Поглиблене вивчення життєвого і творчого шляху Т.Шевченка. Текстуальний аналіз творів Т.Шевченка, які за програмою (діючою) з української літератури вивчаються в середніх школах і гімназіях України. Особлива увага звернена на твори, які раніше не вивчалися.

    
Метаморфоза в українській літературі першої половини ХІХ ст.: грані поетики (доц. Крохмальний Р.О.; 34 год.)
    Курс висвітлює проблеми мікроструктур у художніх текстах українського романтизму першої половини ХІХ ст., аналізує філософські концепції українських поетів-романтиків на підставі вивчення конкретних поетичних зразків.

    
Український романтизм (доц. Бондар Л.П.; 20 год.)
    Естетичні принципи романтизму. Суспільні умови і стимули виникнення романтизму в українській літературі 20-40-х років ХІХ ст. Харківська школа романтиків. Переклади і переспіви з інших літератур як перші зразки українського романтизму. Тематичне, жанрове і мовно-художнє збагачення української поезії в творчості романтиків. Романтична пісенна лірика. Романтична поезія Західної України. Кирило-Мефодіївське братство. Поезія Т.Шевченка як вершина української романтичної поезії.

    
Українська історіософська поезія періоду двох світових війн (доц. Крупач М.П.; 28 год.)
Спецкурс має на меті прослідкувати генеалогію історіософських ідей та їх вплив на формування української історіософської поезії періоду 1914 – 1945 років ХХ ст.; окреслити основні проблеми інтерпретації української історіософської поезії; показати спроби національних мислителів розкрити через поетичне слово складну суть імперських матеріалістичних містифікацій, а також їх намагання з'ясувати основні історіософські перспективи України.

    
Герменевтичне прочитання творчості І.Франка (доц. Чопик Р.Б.; 18 год.)
    У спецкурсі на матеріалі різножанрових творів І.Франка простежується еволюція його творчості 1873-1908 років. Застосовано методологію „герменевтичного кола”, що дає змогу запропонувати її нову синтетичну концепцію. Критично переглядаються франкознавчі концепції попередніх років, спростовуються стереотипи, успадковані від радянської франкознавчої доктрини. Базовою основою спецкурсу є монографія автора „Ecce Homo: Добра звістка від Івана Франка”.

 


 

Міжнародні зв’язки

 

Кафедра підтримує наукові контакти з підрозділами україністики університетів Польщі, Німеччини, Сербії, Угорщини.

 


 

© 2005 Розробка та підтримка сайту - Юлія ГУЛЬОВАТА
Розміщення інформації -
Андрій Вовчак